Що таке горор/хорор/жахи і нащо воно потрібно
з рубрики / циклу «реальне»
З жанром Хорор/Горор все просто: це коли лячно до всирачки :) але не просто так.
Твори, які можна віднести до горору містять:
- натуралістичні описи тортур, вбивст, расчлєньонки, іноді з додаванням сексуальних збочень чи інших видів табуйованої поведінки. Крайні прояви в таких описах зазвичай називають сплатерпанк (сплешери) - це твори без гальм. Твори побудовані на суцільній відразі щодо спостерігання внутрішніх органів людини, страху фізичного болю і страху померти;
- Містичні твори. Основний інструмент для досягнення страху у людині - це використання страху перед невідомим. Активно використовуються забобони, містичні описи, міфологічні створіння. Страх смерті і фізичного болю використовується менше, але він має бути присутнім.
- Соціальні твори. Будуються на основі соціальних страхів, які призводять в результаті до розвитку фобій і девіантної поведінки. Результат, як правило вбивство чи самогубство. І те і те може бути проявом як протесту, так і просто маніакальною неконтрольованою поведінкою. Також можуть бути присутні сюжети самокаліцтва тощо.
Основна ознака - це присутність страху померти, отримати біль, відраза, страх невідомого протягом всього сюжету. В чистій містиці смерті може і не бути, але є твори в яких:
- містика може бути нестрашною.
- жахи можуть бути різними (без крові і росчлєньонки чи збочень)
- психологічні трилери часто бувають жахами
Загалом горор, як і порно, вважаються окремими дослідниками літератури на Заході, лише крайнім проявом сатири чи іронії. І часто "жахи" читати не гидко, а саме смішно (особливо коли автори не знаються на людській анатомії і поведінці, чи плутаються в назвах, ознаках, поведінкових моделях міфологічних істот тощо).
Існує бачення, що саме жахи підвищують життєвий тонус людей: коли людина бачить на екрані, чи читає про жахіття, то підсвідомо радіє, що це сталося таки не з нею, а з якимось героєм, життя читача виглядає на фоні сюжету жахів ще досить щасливим та влаштованим. Звісно вагітним та впічятлітєльним - не рекомендовано (хоча окремим впічатлітяльним - можна, бо стрес - теж інструмент впливу на власний характер).
Я особисто читати таке став років у 16. А писати наважився лише після 35.
Кому цікаві питання страху, механізми виникнення страху - читати можна завжди. Вивчати для цього треба: психологію, анатомію, методи надання допомоги постраждалим, медичні операції, ТБ і наслідки її порушення, міфологію, історію (битв, тортур, зрад), окремі легенди і карти хворих на хвороби голови, зору, слуху.
Ну і мати власних три-чотири історії, з вашою участю, коли питання було руба: або вижити, або - померти, бути свідком подібних подій. окремо рекомендую знати механіку руху людини, як вона отримує травми і які саме отримує (щоб після 5 пострілів в серце жертва не стинала ще хвилин так десять і більше :) ). Як виникають гострі відчуття - теж треба знати (хімія гормонів, механіка подій що до того призводить)
І не боятися - тоді вийде написати непоганий текст.
А найлегше налякати читача/глядача в стані саспенсу ;)
