Про Василя та Мотрю
гарні українські історії
Мотря дала Василю і трохи завагітніла. Всі були в шоці - дітям по шістнадцять год! Василю по черзі дали піздюлєй батько Василя і батько Мотрі. Потім батьки зустрілися, все обговорили і після випускного швидко одружили дітей. Жити стали молоді у батьків Василя.
Восени Василь у тєхнікумі в районі вчився почав, на вихідні в село вертався, а Мотря дома чекала, з животом, звісно. Маля народилося в грудні, якраз під новий рік.
Минуло чотири роки: Василь - вивчився, малого вже до садіка відправили, Мотря в тому самому садіку працювала нянькою. Василь влаштувався на роботу, Мотря гляділа хату, допомагала по господарству. А як ще пару рочків минуло, то пішла Мотря на заочку на зоотєхніка вчитися, бо малий вже до школи пішов.
Василь там часом спробував замутити один бізнес: купив старого верстата токарного, відремонтував його і почав брати замовлення на деталі. А по вихідним шпінгалєти і навєси до дверей торгував в районі - сам і робив їх.
Минуло ще чотири роки: Василева майстерня з одного верстату виросла до "п`яти одиниць верстатного парку", в сім`ї з`явилася машина, Мотря отримала диплом зоотєхніка і завагітніла вдруге - а шо, треба ж бо хату нову будувати, трохи більшу і світлішу, а що то за хата, по якій діти не бігають? Можна вже.
Поки сиділа в дєкрєті, Мотря все щось собі думала. Спитала в Василя, скільки він може їй дати грошей на створення ферми невеличкої. Василь пообіцяв півтори тисячі доларів. Мотря сказала що їй вистачить, але коли допомагатиме з грошима іноді на перших порах, бо організація ферми - то справа складна і багато коштує, але починати з чогось треба. На тому і домовилися - як народить, то хай організовує, бо Василю і хату нову крити треба навесні, і ще один верстат придбати - якийсь з ЧПУ, а він, бляха, хоч і розламаний, але дорогий.
Навесні Мотря народила ще одного малого - теж пацана. Гарний хлопчик получився в них. Василь займався майстернею, придбав того верстата з ЧПУ і тепер приводив його до ладу. Паралельно накривав нову хату - найняв якихось хвацьких пацанів з Західної, а заодно продав машину і купив більш нову - пікапа якогось взяв, хоч і вживаного, але вмісткого. На осінь Мотря завезла до відремонтованого і добудованого сараю десяток телят.
Минуло два роки. З Шотландії привезли першу племінну тьолочку, яка у віці 3 місяців важила як наші 8-ми місячні телята. Велика, кудлата - якась м`ясна порода. З паспортом, з документами і всіма щепленнями. За рік може і бичка такого візьмуть, бо відразу дорого - продали один Василевий верстат старий, щоб цю тьолку придбати.
Старший син вже ходив до 8 класу. В Василя восени помер батько. В Мотрі теж помер, тільки наступного року - майже навесні. Василь орендував в районі якесь приміщення і там організував нову майстерню - замовлень більше, до обласного центру - ближче. А приміщення старої майстерні віддав Мотрі під господарські потреби. Мотря затіяла ремонт там і в квітні відкрила невелику сироварню. Почала торгувати продукцію в область.
Минуло ще три роки. Старший син Василя і Мотрі, вподобав Оксанку - дівчину, що прийшла до них на 10-11 класи вчитися з сусіднього села. Звабив її і вона завагітніла. Спочатку син Василя отримав піздюлєй від самого Василя, а потім і від батька Оксани. Потім батьки зустрілися і домовилися оженити дітей...
Після мова. Зет ол всьо, хлопці-дівчата. І сталося це все тому, що Василь і Мотря, в свій час, як і син їх і Оксанка з сусіднього села вже в час нинішній, не ходили на уроки літератури, бо там нудно і немає таких гарних життєвих історій. Того і живуть щасливо і не переймаються важкою долею українського народу. Далі буде!