Вулиця Петлюри
балачка
Зуб даю, що воно колись так і було. )))
Маленьке пояснення для сучасників.
Значить так: в часи світлого соціалізму корінні кияни, якщо тільки вони не були інженерами, працювати на виробничих підприємствах не прагнули, тим паче, що постійна прописка відкривала їм всі міські можливості. Якщо якісь «кияни» і працювали верстатниками, так це були представники «першого покоління киян», що отримали свої квартири від підприємства, а так на заводи і фабрики робітники приїздили з усіх навколишніх і не навколишніх сіл і містечок. Здебільш так і було.
Так от: праця на заводі це майже те саме, що і служба в армії. День за днем, місяць за місяцем, рік за роком – одне й те саме. І під час роботи хочеться хоча б на хвилинку відволіктись: посміятись, приколотись, поточити баляси. Так і робилося.
І ось. Працював у нас верстатником справжній корінний киянин. Гарний, компанійський хлопець, але життя у нього так склалося, що інженером він не став, бо мати працювала двірником, а батька він так і не знав, тому ніде і не навчався і був як усі, і з тим же сприйняттям світу.
Ну, а «понаєхавшиє» любили приколотись над корінними мешканцями і не відмовляли собі у цьому задоволенні.
Так от, беремо універсального персонажа Васю і продовжуємо нашу розповідь.
Години через дві після початку натхненної і ударної праці по виготовленню болтів до Васі підходить товариш здоровкається і питає:
- Послухай, Васю, мені сказали, що ти корінний киянин і добре знаєш місто, це правда?
- Канєшно, я ж тут родився, а що ти хотів?
- Та я хотів спитати, чи ти бува не знаєш де в Києві вулиця Петлюри?
- Петлюри? Та чорт його знає, я наче про таку і не чув, а що ти там хотів?
- Та я хочу замовити собі гарного костюма, а мені сказали, що вона десь біля тебе і там класний індпошив у будинку побуту.
- А! Так це скоріше будинок побуту на вулиці Комінтерну! Да, там крутий індпошив. От уже люди, так люди, ну ні хрена не знають! Вулиця Петлюри? Та це може десь аж в Дарниці, там все буває, а у нас, брат, майже центр міста, та я тобі в обід розкажу де це, ну і народець…- Вася похитав головою і знову схилився над супортом, продовжуючи точити болта і щось бурмотіти про «понаєхавщих».
А товариш посміхаючись від задоволення що приколовся над корінним Васею теж підійшов до свого верстата і взявся точити такі ж самі болти.
І коли вулицю Комінтерну перейменували на вулицю Симона Петлюри я згадав всі наші давнішні вуличні приколи і розсміявся: буває ж таке! )))
А Вася все життя прожив на вулиці, зараз вона на плані міста називається – Назарівська, що тягнеться вздовж одного з боків Ботанічного саду, мені цей район дуже подобається, і від неї до будинку побуту «Столичний», що тепер на вулиці Симона Петлюри всього лише якихось там 300 метрів, ну, а Вася на роботу їздив виключно на метро, і місто знав як і всякий «корінний» )))
м. Київ, 1 листопаду 2025 року.