Золота осінь
Осінь – найбільш мальовнича пора року, що змушує очі радіти, а серце зачаровуватися иа надихатися. Скільки віршів, скільки пісень присвячено цьому прекрасному часу, і це неспроста.
Червоний, жовтий, золотий, помаранчевий, останні нотки зеленого – це все відтінки осені, в які одягається природа після відходу теплих літніх днів. Листя під ногами – суцільний різнокольоровий килим, куди при світлі м`якого сонця падають прозорі тіні дерев. Вся природа поступово готується до тривалого зимового сну, в`яне, але до чого ж поетичне це в`янення. Берези, осики, горобини і клени оголюють свої гілки, не боячись прийдешніх холодів. Птахи-мандрівниці зграями пливуть по небу, без болю в серці залишаючи рідний край до весни. Трава зсихається і мерхне, покірно чекаючи, поки її припорошить першим снігом.
Щороку необоротно приходить золота осінь, і кожен рік люди дивуються та радіють тому, до чого гарний і прекрасний навколишній світ, невід`ємною частиною якого завжди була і буде наша улюблена природа.