Розчинний ноктюрн
з рубрики / циклу «НОКТЮРНИ»
Яким думкам пересторогу ніч снує,
Про що шепоче з вітром осінь золота?
Не здогадалась я. Лиш пульсу частота
Крізь подих тиші серце видала моє.
У кави пристрасть, що мільйон раз не права,
Майнула ніч і через зірний конденсат
Безсоння цідить безмір снів тому назад.
Ковток… Знов обертом нестримним голова…
Ще в вир пірну й нічого ночі не скажу,
Нехай між зір шукає в хмарній вишині,
А я знайдусь в твоєму лагідному сні,
Здолавши виміру розчинного межу.
Сердець чи часу зачарована хода
Бунтує в скронях хмелем дикого вина?
Ніч точно знає, спивши каву всю до дна,
Та ще шепоче з вітром осінь золота.
