15.09.2019 16:17
for all
40 views
    
rating 5 | 2 usr.
 © Владимир Нищимный

Прохолодою ранок вітає...

Прохолодою ранок вітає...

Прохолодою ранок вітає

Осінь в буднях сільського життя, 

Позолоту у літо вплітає, 

Наряджає в своє вишиття.


І сріблястою хвилею в лузі

Ніч розтанула, наче чийсь сон, 

І на зміну примарних ілюзій

В небі сонечко всілось на трон.


В палісадниках свіжі й рум`яні

Умиваються айстри в росі, 

А в садах вже достиглі й духмяні

Виснуть яблука й груші в красі.


Вже у вирій летять дикі гуси

І, прощаючись, в небі кричать...

Вийде нічка, застелить обруси, 

Місяць з зорями буде вінчать...


І в замріяні далі безмежні

Знов злетять над селом чиїсь сни...

Як люблю я ці чари бентежні, 

Що приходять лише восени...



Львів, 15.09.2019

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 16.09.2019 19:42  Каранда Галина => © 

Красиво. В мене є вірш, який починається майже так само: