Каранда Галина Прохолодою ранок щипає пришерхлу траву...
Прохолодою ранок щипає пришерхлу траву.
Прокидається сонце ледаче на хвильку пізніше.
Вітер листя лякає, гуде: «Обірву!.. обірву..»
І для страху сильніше беззахисне віття колише…
Сміливіша туман, обіцяє пролитись дощем
І змішати з багном перепрілу осінню принаду…
Але вдень ще обманом сміється нам сонце в лице,
Обіцяє знайти у печальнім прощанні відраду...
27.09.2011
26.03.2012 16:56 Тетяна Белімова |
 Таким сумовитим осіннім пригасанням природи повіяло! Вражена! Високий слог, я б навіть сказала, у Вас справжня пейзажна елегія вийшла. Дуже-дуже сподобалось, без перебільшень. |
27.09.2011 20:54 © ... => Сашко Новік |
Дякую, Саша! |
27.09.2011 19:57 Сашко Новік |
 гарно, прямо наче як на роботу іду. спочатку холодно, а потім теплішає. пейзаж получився |
27.09.2011 19:07 Оля Стасюк |
 Чудово! |
27.09.2011 19:07 Оля Стасюк => Тарас Іванів |
Хто б казав... Воно від Ваших віршах другий день в Вінниці ховається... |
27.09.2011 18:51 © ... |
дякую! старалась!:))))))))) |
27.09.2011 18:20 Тарас Іванів |
 Хай сонечко ще сміється подовше) |
27.09.2011 18:04 Тетяна Чорновіл => © |
 Дуже сподобався пейзаж! :)) |