Світанки котяться в туманність
Світанки котяться в туманність,
Гаї зодягнуті в багрець,
Садків осінню філігранність
Очам дарує День-митець.
Лісів барвиста вишиванка,
Немов з-під пензля полотно:
Берізка, вітру люба бранка,
А в небі - сонячне вікно.
Присіло літо край дороги,
Лишилось зовсім мало йти.
Стомились з мандрів босі ноги,
Ховатись треба від сльоти.
За ним вервечки журавлині -
Тривожать душу їх ключі...
Принишкли коники в долині,
Дощі розгулюють вночі.
Цей світ дивує вітражами
Із неповторністю картин.
Зима за овидом з коржами,
Готує вітер клавесин.
І ми сприймаємо, як данність,
Ті дні, зодягнуті в багрець,
Життя невпинну філігранність
Очам дарує День-митець.
м. Львів, 08.11.2019
