Гарбузова каша
В капелюшку солом’янім
По селі гуляє пані.
Фартушок квітчастий має,
У саду грушки збирає.
Одягає сизі ранки
В золоті легкі серпанки.
Розмалює нишком гілку–
Й слуха вітрову сопілку.
Посиніли сливам щоки,
В гарбуза роздулись боки.
Розтовстів за літо дуже,
А йому про те й байдуже.
У крислатім капелюсі,
У рябенькому кожусі
Вже чекає він нагоди,
Щоб потрапить до господи.
А у хаті тільки й чути,
Як щебечуть малі діти:
«Ой кохана мамко наша,
А чи скоро буде каша?
І не манна, й не перлова,
А ота ж бо – гарбузова».
м. Львів, 11.09.2019
