Вплив звуку та інфразвуку на організми, шумове забруднення
Як шум став проблемою
Шуму стало настільки багато, що він дає ефект, який помітний в глобальному масштабі. Звук – штука локальна: машина проїхала, вихлопи сколихнули повітря, ми почули роботу двигуна. Тимчасової складової звуку так багато, що це вже неможливо не помічати. Це залишається як певний постійний ефект, деяка константа, яка є характеристикою певної території.
Шумове забруднення почалося під час урбанізації в середині XIX століття – активно розвивалася промисловість і люди заради заробітку переїжджали з сіл в міста. Робочий клас жив на територіях біля промислових об`єктів, де був постійний шум, котрому вони піддавалися і під час робочого дня, і в моменти відпочинку.
Завод працює безперервно: закінчується зміна, ти живеш в п`яти метрах від робочого верстата, на зміну заступила інша людина. Але нікому не приходило в голову вигадувати правову базу, щоб якось це регулювати. Ніхто не задумувався, що це взагалі проблема. Обговорення регулювання шуму виникло лише в 30-40-х роках XX століття – після широкого поширення автомобілів. Через пару десятиліть почалася розробка правової бази.
Зараз у всіх населених пунктах повинна бути шумова карта, на якій позначено основні джерела гучних звуків, як правило, це аеродроми, аеропорти, виробничі організації та автомагістралі. В кожній державі є відповідна законодавча база про регулювання шуму.
Скаржитися на шум можна в відповідні інстанції (Держпродспоживслужби, поліція): фахівці відомств можуть виїхати і зробити заміри. У будинках і на територіях, рівень шуму не повинен перевищувати 55 дБ (децибел) вдень і 45 дБ ввечері, на прилеглих до житлових приміщень, норми вище – 70 та 60 дБ відповідно. Для порівняння, варто зазначити деякі цифри шуму: шепіт людини – це 25 дБ, звичайна мова – 40 дБ, голосний плач дитини або крик дорослого – 80 дБ, шум метро в момент руху поїзда – 100 дБ.
Шум і здоров`я
Відповідно до думок експертів Всесвітньої організації охорони здоров`я, шумове забруднення – один з найнебезпечніших факторів навколишнього середовища, які впливають на соматичне і психічне здоров`я. Регулярний вплив шуму може завдати шкоди вашому слуху і викликати захворювання нервової системи. Найбільш прикрий супутній симптом у великому місті – перманентні головні болі, які ми не завжди здатні зв`язати з шумовим забрудненням. І аж до депресії, до неврозів, до досить важких клінічних станів. Від шумового впливу може бути і відкладений ефект: після довгої роботи в гучному офісі людині може стати незатишно у відпустці в тиші.
Експерти вказують, що жителі великих міст часто самі збільшують вплив шуму на себе – використовують навушники з дуже гучною музикою, намагаючись «перекричати» метрополітен або інші неприємні звуки. Проте звук – складне явище: не можна порахувати і сказати, де звук, а де шум. Не завжди те, що є шумом в законодавчій базі, є шумом суб`єктивно для нас. Петарда, висаджена з приводу вашого ювілею або річниці весілля, – це наче не те ж саме, що петарда, підірвана сусідніми дітьми в пустощах.
У великій зоні ризику знаходяться діти – якщо в результаті шумового впливу у дитини виник нервовий розлад, воно може спричинити затримки у фізичному та інтелектуальному розвитку, знизити здатність до навчання і зменшити концентрацію уваги.
Це досить серйозні проблеми зі здоров`ям, які можуть бути пов`язані з такою, здавалося б, нешкідливою і скороминучою річчю, як шуми на вулиці. Але все не так райдужно, як хотілося б.
Встановлено: щоб виспатися, вночі в спальні рівень звуку не повинен перевищувати 30 дБ. А, наприклад, висока продуктивність, якщо йде мова про заняття в школі або роботі в офісі, можлива там, де цей показник не вище 35 дБ.
– Рівень звуку вище 40 децибел впливає на глибину сну, вище 50 дБ – збільшує частоту дихання і пульсу, при 60 дБ порушується сон, при 70 дБ – звужуються кровоносні судини, – пояснює дію шуму на організм людини професор Університетського коледжу Лондона Діпак Прашер.
Мало того, постійне перебування в галасливій обстановці сприяє вивільненню гормону стресу – кортизолу, який пошкоджує кровоносні судини. Дослідження показують: шумове забруднення може вести до депресії, втрати слуху, ожиріння, діабету, гіпертонії, аж до інфаркту і інсульту. Шум впливає на когнітивні здібності, особливо у дітей. Група дослідників з Університету Майнца (ФРН) з`ясувала: шумовий вплив негативно впливає на дитячий розвиток, перш за все увагу, пам`ять, навички читання.
– Наслідки шумового забруднення залишаються недооціненими, – вважає професор Прашер. – Те, що люди не висипаються через шумовий вплив, знижує рівень продуктивності праці, збільшує ризик ДТП. Захворювання, викликані шумовим забрудненням, ведуть до зростання витрат на охорону здоров`я.
Щорічно в Європі в середньому налічують близько 43 тисяч випадків госпіталізації через вплив шуму, а помирає від негативного впливу шумового забруднення близько 10 тисяч людей. Якщо ж поглянути на ситуацію економічно, то втрати від шумового забруднення в Європі становлять від 0, 2 до 2 відсотків ВВП на рік.
Ультразвук
Ще одним видом енергетичного забруднення є коливання високочастотних звукових хвиль – ультразвук. Джерелами цього типу є окремі види виробничого обладнання та ультразвукові медичні пристрої. Хвилі поділяють на повітряні і контактні.
Ультразвук – єдиний вид енергетичного забруднення, який при невеликій інтенсивності сприятливо діє на людину: покращує обмінні процеси і сприяє прискоренню транспортування крові до тканин організму. Але при інтенсивних хвилях і тривалому контакті спостерігається руйнування клітин.
Інфразвук
Інфразвук – це нечутна людиною область коливань. Її верхньою межею вважають частоти 16-25 Гц, нижня межа не визначена. Так як для інфразвуку характерне мале поглинання, то інфразвукові хвилі в повітрі, воді і в земній корі можуть поширюватися на дуже великі відстані. Рухаючись зі швидкістю 330 м/с в повітрі і 1650 м/с в воді, інфразвук на відстанях, що обчислюються сотнями кілометрів, послаблюється незначно. Ця властивість використовується в дослідженнях атмосфери та гідросфери, а також як провісник деяких стихійних лих.
У процесах своєї життєдіяльності людина постійно відчуває вплив інфразвукових коливань. Аналогічно чутної області акустичних коливань, інфразвук розрізняють за характером спектра (широкосмуговий і тональний) і за часовими характеристиками (безперервний і непостійний). Природними джерелами інфразвуку є землетруси, виверження вулканів (з частотою близько 0, 1 Гц), грозові розряди (0, 25-4, 0 Гц), шторми (близько 10 Гц), вітри (0, 5-1 Гц).
До штучних (антропогенних) джерел відносять вибухи (в тому числі ядерні, як найбільш потужні джерела низькочастотних коливань), постріли з важких знарядь, вібрація різних конструкцій і установок.
Вплив інфразвуку на людину призводить до різних відхилень від його нормального стану.
Найбільш вираженими негативними ефектами є: збільшення часу зорової реакції; просторова дезорієнтація; апатія і млявість, порушення і дратівливість (в залежності від фізіологічних особливостей організму); порушення роботи органів дихання і серцево-судинної діяльності.
Практично єдиним ефективним методом зниження інфразвукового шуму є відключення джерел вібрації. Іншими способами захиститися від впливу інфразвуку дуже важко. Але незважаючи на це, людей більш турбує прояв звуків, які можна реальніше відчути та почути.
Захист від шуму
Намагаючись вирішити проблему шумового забруднення, люди здебільшого використовують навушники – створюють собі індивідуальне звукове середовище. Але у людини є власні механізми самозахисту, які включаються і самі: чим більше людина піддається шумовому впливу, тим менш чутливою вона до нього стає. Коли людина переходить в менш сприятливе середовище, вона звикає до нього з часом.
Все вказує, що люди створюють міське середовище, ґрунтуючись на візуальному сприйнятті, так як очі є головним джерелом отримання інформації. Тому раніше так мало приділялося уваги «звучанню» міста. Канадський теоретик звуку Реймонд Мюррей Шейфер назвав цю ситуацію аудіо-безграмотністю і пропонував привчати проектувальників звертати увагу на звучання просторів.
Ще варто звернути увагу на «трохи більш делікатну і трохи менш зрозумілу» проблему – про відносини людей один до одного. На локальний рівень шуму люди можуть впливати самі: не говорити голосно по телефону в громадських місцях, відмовитися від автомобіля на користь громадському транспорту, домовитися про тишу з сусідами.
Перебудувати автотраси своїми силами ми не зможемо, перенести аеропорти теж. Існує низовий звуковий рівень: ми всі беремо участь у виробництві звукового супроводу, коли ми ходимо, коли розмовляємо. І на це ми можемо вплинути.
Але ось парадокс: сьогодні ми все енергійніше боремося з шумом, однак і тиша сучасній людині не підходить.
