Історія одного відкриття
Компас Уявимо собі корабель посеред безмежного океану, і куди не подивишся – скрізь вода, піняться хвилі. Небо занесло хмарами, сонця не видно. Як морякам зрозуміти, куди плисти, щоб повернутися додому? На цей випадок на кораблі є компас. Погляне капітан на магнітну стрілку і впевненою рукою поверне штурвал, направляючи судно в потрібну сторону.
Або стоїш ти посеред лісу. З усіх боків однакові дерева – сосни, ялинки та берізки. Варто зупинитися, і вже не пам`ятаєш, куди йшов, тому що заблукалі можуть цілодобово бродити по колу, по одним і тим же місцях.
На цей випадок у тебе в кишені повинен бути компас. Дістанеш на долоньку круглу коробочку, а всередині, крутиться стрілка. Як не поверни її, а червоний кінець магнітної стрілки все одно вказує на північ. Цей невеликий прилад допомагає мандрівникам знаходити дорогу додому вже багато століть.
Вирушаючи в далеку дорогу, мандрівник запам`ятовує, в який бік від будинку йде: на північ, південь, захід або схід. Коли ж приходить пора повертатися, досить рухатися у зворотний бік, і ти доберешся до рідного порога. Звичайно, дізнатися сторони горизонту можна по зірках або за сонцем, але якщо небо затягнуте хмарами або навколо туман, то компас стане справжнім порятунком.
Перший компас
Перші згадки про компас починаються за 200 років до нашої ери в Китаї. Але історія компаса починається з III століття, коли він був описаний китайським філософом Хань Фей. До цього часу приладом користувалися моряки для орієнтування далеко від берегів.
Перший компас мав ложку, виточену з магнітного залізняка – магнетиту. Ложка мала особливу форму і, завдяки ретельній обробці поверхонь, вільно оберталася на мідній полірованій пластині, її ручка ніколи не торкалася пластини і вказувала напрямок на південь. На пластину наносилися знаки зодіакальних сузір`їв і позначення сторін горизонту.
У IX столітті, пристрій компаса змінився – магнітна стрілка у вигляді рибки стала вільно переміщатися в посудині з водою. Для захисту від вітру посудину прикривали скляною пластиною.
Італійський варіант
Винахідник Флавіо Джоя, шкіпер з приморського містечка Амальфі (регіон Кампанія, провінція Салерно, Італія), настільки змінив компас, що він став схожий на сучасний. Замість рибки, він узяв магнітну стрілку та помістив її на гостру голку, закріплену в центрі кола, розбитого на 16 румбів. Коробка закривалася склом, коло виготовлявся з паперу або металу. Це сталося на початку XIV століття.
Подальші зміни компаса і наш час
У XVI столітті голку зі стрілкою закріпили на карданному підвісі, який був універсальною шарнірною опорою, яка дозволяла компенсувати різкі рухи компаса. Підвіс був захований в металевий (немагнітний) корпус, що оберігав конструкцію від ударів. Так з`явився компас для морських судів, на який не діяла качка.
Наступне, XVIІ століття, подарувало приладу лінійку і візирний пристрій. А далі майже без змін, лиш невеликі доповнення. Масовий випуск компасів розпочався на початку XX століття, після його за патентування.
Сучасний перший прототип компаса, на якого був вперше отриманий патент, створений у 1908 році німецьким інженером Германом Аншютц-Кемпфе. Згодом були інші патенти з деякими видозмінами. Варто виділити з винахідників компаса 16-річного хорватського винахідника Марселя Кипача, який 16 березня 1910 року отримав патент на морський компас.
Здається, на цьому все, але початок XX подарував ще й гірокомпаси (компас та гіроском, як одне ціле), які дали поштовх новим винаходам і приладам. Наприклад, сучасні гіроскутери, квадрокоптери, це все наступні етапи розвитку цього чудового приладу.