18.08.2020 22:21
for all
30 views
    
rating - | no usr.
 © Вікторія Івченко

Її свіча не згасла серед дня...

Її свіча не згасла серед дня...

Цього дня згадуємо Мао Мао...

Сьогодні виповнюється двадцять один рік з дня трагічної загибелі Мао Мао, китайської художниці, яка жила і творила у Києві. Я її пам`ятаю - маленьку і незламну. Вона була самодостатньою, сміливою і дуже хотіла відбутися у Мистецтві. Пам`яті Мао М ао

"Лист у небо":.. Сьогодні виповнюється двадцять один рік з дня трагічної загибелі Мао Мао, китайської художниці, яка жила і творила у Києві. Я її пам`ятаю - маленьку і незламну. Вона була самодостатньою, сміливою і дуже хотіла відбутися у Мистецтві. Але дорога на Батьківщину була закрита, тут, в Україні, перспектив було не дуже... "Маленька дитина" (так перекладається з китайської її ім`я) обрала ШЛЯХ У НЕБО. Повісила на старовинну цегляну водогінну башту на схилах Дніпра свого кільканадцятиметрового "листа", виписаного ієрогліфами, і просто... каталася на роликах поруч, демонструючи свою повну незворушність. Що там було, у тому листі? Прохання вирішити її долю найкращим чином? За кілька днів потому сталася трагедія, яка сколихнула увесь столичний мистецький загал. По-справжньому відповідальна за власне життя, вона ніколи не жила життям чужим. Не ототожнювала себе ані з великими, ані зі славетними... ПРОСТО ЖИЛА. Це була ГЕНІАЛЬНА за своїми якостями ЛЮДИНА. І чудова мисткиня. Вічна пам`ять Мао Мао, художниці з Китаю, яка жила свого часу в Києві і творила дивовижні картини. Писала поетичні твори. БУЛА ЗАКОХАНА У ЖИТТЯ. Вірю, що з небес вона і сьогодні допомагає нам, українцям, усвідомити себе... Свою власну Долю! 


Я знайшла у Вікіпедії вірш, який увійшов до моєї першої збірки "Між світлом і пітьмою ідемо (2000). Так, ці рядки сходили тоді з Небес, мов благодать Божа. Душа Мао Мао почула і відповіла... "Пам‘яті Мао Мао" 


*** 


Ідуть з життя,  


мов зорі падають 


із неба,  


Бо зорепадів 


настає пора… 


Вони звільняються,  


вони ідуть 


до себе,  


Ті лицарі 


від пензля і пера! 


Шукають в Істині 


причини і початок,  


Не вираховуючи 


строку і кінця… 


Кінець їх — він 


без підписів й печаток,  


Він гідний долі 


справжнього митця! 



Її душа злетіла,  


наче птах,  


Полинула 


до вищого причалу… 


За рідним домом 


так засумувала,  


Що вибрала туди 


короткий шлях! 


Торкнулась краєм 


білого крила 


землі, що називалась 


Батьківщина… 


І вмить 


пізнала Сущого 


причину: 


у Всесвіті — то часточка 


мала... 


Лети, душа, додому,  


Кличе путь – 


До витоків своїх,  


в світи далекі… 


Брати твої — 


міжзоряні Лелеки — 


у подорож останню 


понесуть! 



Маленька квіточка 


зів’яла в чужині,  


Її насіння 


розпорошив вітер… 


Куди б не подалась 


у цілім світі — 


Душа додому 


прагне в глибині! 


Твоє життя — 


то спалах і любов... 


Ти щедрою була 


в земній роботі... 


Прояснюється серце 


у скорботі,  


Бо нас ти повертала 


до основ! 


Основ свідомості 


і власного буття,  


До власної душі,  


її коріння — 


Маленька дівчинка,  


мов сонячне проміння,  


Ти надихала інших на життя! 



Її Свіча не згасла 


серед дня,  


Але продовжує 


в серцях палати… 


Те полум’я 


прорвалося крізь ґрати 


зневіри нашої,  


що кличе в небуття! 


Вона пішла,  


щоб світло дарувать 


З такої висоти 


живого духу,  


Щоб очі бачили,  


і щоб почули вуха,  


і щоб вуста 


зуміли проказати! 


Над Україною 


струмує той потік — 


у Вічності тепер 


Дитина Вічна... 


Мов смолоскип,  


її палає Свічка,  


Нове життя 


даруючи навік! 



Із трав пилок 


осипавсь на портрет,  


Ти з нього дивишся,  


мов з зоряного неба… 


Тобі від нас тепер 


так мало треба: 


Лиш віри нашої,  


душі високий злет! 


Бо ти була Поетом 


і Митцем,  


І цінувала над усе 


Свободу... 


Ми стоїмо не з тягарем 


скорботи — 


Просвітлені перед 


Твоїм лицем! 


Серпень, 1999 р. 

Публікації: Вікторія Івченко

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись