Маніфест стійкості
Світ лякає прийдешнім розколом,
Й крізь темряву, хаос і дим
Пахне розбратом і попелом,
А нам треба жити у нім!
Приймаємо нерівний бій,
І гонимо думки: як бути віднині?
Перебираєм кошик мрій,
Й шукаєм вихід у єднанні.
Коли майбутнє здається похмурим
Й гнітюча невідомість лякає,
Не віримо прогнозам безбарвним,
Бо знаємо, чого серце бажає.
На виклик жорстких уроків
Приходить час для незворотних кроків.
Не ждемо ми від долі мовчазних знаків —
Будуєм шлях свій, без пророків!
Вагаємся, вирішуєм дилеми,
Женемо темне пророчими заповітами,
І перетворюєм на жарт проблеми,
Стаєм кумедними ми песимістами.
А іноді під сумнів ставим власний песимізм,
Йому протиставляєм запеклий оптимізм.
Зсуваєм фокус, що життю заважає,
Наводим кут прицілу, що весь світ міняє.
Встановлюєм межу спокусам і ваганням,
І кожна дія — за призванням.
Шукаєм відповіді, дихаєм допоки,
Для поколінь карбуємо уроки.
Дивимся поглядом старим-новим,
Досвід пращурів звитяжно наслідуємо,
Минуле робим чесним і мудрим,
І ціну помилок ми власноруч вимірюємо.
Майбутнього наперед не вгадаєм,
Не кличем на поміч дідька-гаранта,
Хвилини розпачу і відчаю долаєм,
Заповнюєм квадрат Декарта.
Впливаємо на вибір, плекаєм події,
Ламаєм форс-мажорні обставини!
В серця навколишні вселяємо надії,
Зріклись навік від «братської» спадщини.
Вакцину самі собі шукаємо,
Хто, як не ми, навалу подолаємо?
Рахуємо втрати і в небеса злітаємо —
Із попелу свій новий світ збираємо.
Життя дає уроки нам зухвалі,
З минулим мудрим і складним ми квити.
Майбутнім ми вимірюємо далі,
У справжньому — ми залишаємося жити!
В. С. Курзанцев