Зимовий подих світання
Мелодією плинних безголось
Уповні ніч у тьмяному розвої,
Та вже в відлунні мли берегової
Над річкою крайнеба зайнялось.
Линув по небу палахкі цівки
Огненний лик дрімотного ще сонця,
З-за хмар сяйнувши ними аж до донця
В холодну купіль спраглої ріки.
Лиш на снігу торочені сліди
Скимлять ще в тьми тремкому оксамиті,
Та ніч спливає у досвітні миті
Між подихами скреслої води.