Глобальне потепління: чи є загроза?
На основі статистичних даних, які активно ведуться вже сотні років, можна бачити, що всі зміни на планеті добре пояснюються Сонцем, вулканами, океанськими варіаціями, обертанням Землі та рухом континентів. Але жодне їхнє поєднання не може пояснити останні 50 років. Що нового? Якщо дуже коротко, то ось три експериментальні факти: одночасне прогрівання всіх океанів, зростання концентрації СО2 в атмосфері та його ізотопний склад, охолодження верхньої атмосфери – стратосфери при потеплінні приземного шару повітря. Це однозначно доводить провідну роль людини, яка небагато, але суттєво посилила парниковий ефект, перш за все, спалюючи вугілля, нафтопродукти та газ.
Звичайно, в окремі роки і навіть десятиліття природні фактори можуть бути домінуючими, тимчасові похолодання є і будуть, але висновок кліматологів однозначний – у масштабі минулих 50 та майбутніх 100-200 років – основний внесок дає людина. Прогноз невтішний, загляньте на сайти міжнародних кліматичних центрів, там дуже наочні карти.
Що робити? Звісно, знижувати викиди парникових газів. Причому досить швидко, інакше погано буде всім, і завчасно – кліматична система відгукується на наші дії з тимчасовим запізненням в кілька десятиліть. Вчені навіть запровадили термін – «планетарний вуглецевий бюджет» – це те, скільки ми можемо «послати» в атмосферу СО2 та інших парникових газів, щоб утриматися «на плаву», піти хоча б за помірним сценарієм викидів парникових газів, а це глобальне потепління на 2-2,5⁰С. Більше – без сумніву велика загроза людству. В принципі, є технології збільшення вуглецевого бюджету, це проекти з поглинання СО2 лісами або безпосередньо з димових труб підприємств. Однак це досить дорого, тож спочатку треба спробувати заощаджувати бюджет.
Щоб наш загальний ресурс – планетарний вуглецевий бюджет, не можна було швидко витратити, потрібно вводити плату за викиди, причому вона має поступово зростати. Це вже працює в Європі, у Китаї та багатьох інших країнах, не за горами та плата в нашій країні. Платять підприємства – виробники продукції, а якщо ні – величезні штрафи. У цій ситуації підприємства починають робити кліматичні проекти щодо зниження вуглецевого сліду своєї продукції. Причому передовики тут можуть отримати чимало переваг, адже покупець скоріше віддасть перевагу більш зеленій продукції, а не більш «брудним» конкурентам. Тому навіть виникає ринок «чистих» проектів. Це не жарт, така тенденція вже в наявності і лише нарощує потенціал.
Проте це не все. Чим сильніше потепління – суворіші небезпечні кліматичні явища – хвилі спеки та посухи, повені та штормові вітри, лісові пожежі та навали шкідників, смерчі та тайфуни, тим дорожче виробляти продукцію. Всі ми, і країна і регіони та підприємства повинні адаптуватися до нових умов, а це теж витрати, які краще нести заздалегідь, щоб потім не було катастрофічних руйнувань, які загрожують втратою бізнесу, майна та навіть життів. Все непросто, але інакше ніяк, головне – треба діяти – будувати свій сценарій декарбонізації та одночасно адаптації. Інакше програють усі.