Повість врем’яних літ
Наша українська література має дуже довге коріння. Це не сотні років, а тисячі, хоча існувала вона раніше в вигляді усної народної творчості. Але все ж писемні доробки теж з’явились давненько і першим таким значним твором можна назвати «Повість врем’яних літ». З’явився даний літопис ще на початку XII століття і так як він був історіографією, літописом давніх часів, то заглиблювався ще далі. «Повість врем’яних літ» описує події XI століття й навіть ще глибші. Саме завдяки цьому творі ми знаємо в наш час історію багатьох визначних подій Київської Русі. Саме завдяки літопису «Повість врем’яних літ» ми можемо почути давню народну творчість, вірші, пісні предків, дізнатись що їх хвилювало і що робило щасливими. Це все ми взнаємо з рядків літопису, який, нажаль, не зберігся в оригінальному вигляді. Але все ж літопис переписувався і його більш новіші копії ми таки дістали в спадщину.
Найдавніший «список», тобто перепис літопису «Повість врем’яних літ», який зберігся по цей час, датований 1377 роком. Створений він був на основі перепису літопису 1305 р. завдяки старанням ченця Лаврентія, що й надало йому назви Лаврентіївський літопис. Далі були інші переписи, які вміщали старі, часткові, й нові дописи. А в 1846 році Україна побачила «Полное собрание литописей», що містило усі згадки, починаючи від збережених частин літопису «Повість врем’яних літ» і закінчуючи історичними довідками 1305 р.
Зараз найстаріший Лаврентіївський літопис, який дійшов до наших днів, можна побачити в Публічній бібліотеці Санкт-Петербургу.