Біографія Лесі Українки
Леся Українка, це літературний псевдонім поетеси. Справжнє ім’я Лесі – Лариса Петрівна Косач-Квітка, котра народилася 25 лютого 1871 року. Сталося це в місті Новоград-Волинський. Сім’я Лесі була дуже колоритною і високо освіченою. Її батько, Петро Антонович Косач, був поміщиком, який хоч і не творив, але дуже любив літературу та живопис. Але мати, майбутньої поетеси – Ольга Петрівна Драгоманова-Косач, займала завжди значне місце в культурних напрямках давньої України. Більш відома вона була під творчим псевдонімом Олена Пчілка. Особливо значима в літературних колах, як дитяча письменниця. Водночас, Олена Пчілка активно просувала жіночих рух того часу. Дядько Лесі Українки, Михайло Драгоманов, теж мав вплив на культурний розвиток дівчинки, він вів активну громадську діяльність, співпрацював з Іваном Франком. Тому стає зрозумілим, що маючи усю родину, яка присвятила життя культурі та мистецтву, дівчина не могла обрати іншу життєву дорогу.
Ось так і проходило дитинство поетеси, з ранніх літ вона була свідком творчості своїх рідних, друзів родини, котрі приходили на літературні вечорниці. Все це вплинуло на маленьку Лесю, тому вже в свої 4 роки вона почала читати, бо так кортіло насолоджуватися красою слова. А в 9 років Лесею був написаний перший вірш «Надія». Хоча роки творчості починаються з більш зрілого віку – 1884 р., тобто дівчині вже було тринадцять, але деякі твори юна поетеса написала задовго до активної діяльності в літературі України. Зазначимо, що за життя, яке, на жаль, було надто коротким, Лесі Українці не вдалось опублікувати і половини своїх доробок.
Через важку хворобу, Леся Українка не змогла повністю себе віддати творчості. Не вистачило їй часу, щоб втілити замріяні життєві плани. Усе ця злощасна подія дитинства на водохрещенні в Києві, коли вона простудила ноги. І з 1881 року Леся отримала діагноз туберкульоз кісток, з цією хворобою вона й прожила своє недовге життя. Вона боролася з недугою «крізь сльози сміялась» і творила.
Починаючи з 1907 року Леся Українка дуже багато подорожувала, прагнула знайти місце, щоб хоч трішки справитися з постійними нестерпними болями. Завдяки подорожам їй вдалось збагатити свій внутрішній світ, водночас вона зустрічалася з визначними діячами літератури та мистецтва. А 7 серпня 1907 року Леся одружилася зі своїм чоловіком Климентом Квіткою. Разом вони творили, опрацьовували та видавали нові збірки. В 1911 році побачила світ славнозвісна «Лісова пісня» – найбільш майстерний твір поетеси, її магнум опус, твір, який можна поставити в один ряд із збіркою Т.Г. Шевченка «Кобзар», дев’ятою симфонією Бетховена чи картиною «Мона Лізи» Леонардо да Вінчі. Саме цей твір є апогеєм творчості Лесі Українки, визначної діячки України, славетної поетеси, дивовижного прозаїка, драматурга, публіциста. В 1918 році «Лісову Пісню» побачили вже й на сцені Київського драматичного театру. На жаль, Леся прожила лише 42 роки і не дочекалася вистави своєї п’єси. Померла Леся Українка 1 серпня 1913 року в місті Сурамі (Грузія), похована, як належить такій визначній особистості, на Байковому кладовищі у Києві.
Нам лишається пам’ятати цю дивовижну людину і насолоджувати її творами, які дійсно зробили її безсмертною. Тому дуже тішить, що і надалі про Лесю Українку не забувають, адже названо на її честь вулиці, університет, в багатьох містах можна побачити пам’ятники Лесі. Її твори живуть в кінофільмах і на сценах театрів. А кожен українець може побачити її і на українській 200-гривневій купюрі . Тому давайте і ми, її нащадки, будемо шанувати Лесю Українку.
