Літератори

Книга Миколи Сергійовича Сядристого, Народного художника України, незалежного історика - про таємниці мікротехніки. І не лише про це...

Біографія найяскравішого представника романтизму в світовій літературі – поета, драматурга Йоганна Крістофа Фрідріха фон Шиллера.

Йоганн Вольфґанґ фон Ґете – поет, драматург, прозаїк зі світовим ім`ям. Біографія митця насичена і різностороння.

Біографія Марини Іванівни Цвєтаєвої – символа Срібного століття російської літератури з важким життям в поневіряннях.

Біографія найбільш відомого драматурга планети – Вільяма Шекспіра.

Над Дніпром, на високій горі висипано Тарасову могилу. Спочив там на своїй рідній землі поет, що її так гаряче любив і нас навчив її любити. Спочив там спокійно, за­мучений за свою вітчизну патріот, а на могилі його стоїть високий хрест з написом, що про­мовляє до синів України: Любіть її во время люте За неї душу положіть....

Довго-довго говорили вони про біду що­денного життя, про кріпацтво, про недолю. Відвідував Шевченко відтак товаришів своїх дитинних літ, розпитував священника, пі­шовши до нього, про всяких бідаків. „Дивний цей Шевченко — говорив відтак священник — тільки розмови у нього, що про мужиків та з мужиками, а не то — так все мовчить.

З вагону III класу на перон вокзалу міста Петербург вийшов сивобородий чоловік в кожусі, в українській шапці. Ве­ликі, густі сиві вуси і все лице того приїжджого давали знати, що то Українець. На лиці його, охмаренім журбою пережитого лиха, як і в погляді ясних очей блакитно сірих, не можна було не помітити і слідів страждання і душевної утоми і проміння сподіваного чо­гось радісного.

Своїми віршами поширює між народом ненависть до царя, його родини, уряду і держави, — і підбурює проти них. Для того пропонували, щоб Тараса заслати, віддати як простого жовніра до війська оренбурзького, а крім цього доручити начальству нагляд, щоб з-під пера його не виходили такі небезпечні і шкідливі твори.

Та­рас навіть не довідувався, що сталося з тими паперами, а коли Мартос по якімсь часі згадав йому, що вірші дуже гарні і що їх віддасть до друку, то Шевченко ніяк не хотів на це згодитися, не вірячи, що це справді щось вартісне. Ледве-ледве дав вмовитись і дозволив видати їх — і так в році 1840 вийшли вперше его поезії — „Кобзар".

Тоді добрі люди, його опікуни взялись до діла так, що Брюллов намалював портрет поета Жуковського і пустив його на лотерею. Лотерея принесла потрібні гроші, і за них при­ятелі викупили Тараса 22 квітня 1838 року.

Тарас Шевченко народився в 1814 році в селі Моринцях в Україні. Не в достатках ані в багатстві прийшов він на світ, а в бі­дній сільській хатці, з почорнілою соломиною стріхою, з чорним димарем. Батько його, бідний хлібороб, заробляв на життя в поті чола, опріч хліборобства стельмахував.

Біографія Івана Карпенка-Карого. Історія життя та кохання видатного українського письменника та драматурга Івана Тобілевича.

Біографія Ірини Вільде. Історія життя та кохання видатної української письменниці, неприборканої жінки та громадського діяча.

Біографія Пантелеймона Куліша розкриває літератора, як невгамовного коханця. Але яка справжня історія драматичного кохання невгамовного Пантелеймона до Ганни Барвінок?

Біографія Івана Франка: Та, що поруч. Історія першого приїзду поета до Києва та одруження Франка з Ольгою Хоружинською.

Біографія Марко Вовчок: Мовчазне божество. Історії стосунків з чоловіками української літераторки Марко Вовчок.

Біографія Лесі Українки: Вір мені. Історія кохання Лесі Українки і Сергія Мержинського

5 | 9

«Тарас Шевченко і кохання»

06.03.2016  © Ольга Шнуренко

Хіба міг модний художник, поет, театрал, бажаний гість на балах та в аристократичних салонах Тарас Шевченко не любити жінок? І хіба можна було його не любити?

Аркадій Любченко (1899–1945) — один із найвизначніших представників «славної когорти «м’ятежних геніїв» 20-х років на чолі з Миколою Хвильовим», творчість якого після довгого  й  незаслуженого  забуття  нарешті  повернуто  до  української літератури. Письменник невичерпної оптимістичної віри  у  краще  майбутнє  свого  народу,  він  став  чи  не  найпослідовнішим  представником  революційної  романтики,  або романтики  вітаїзму,  підхопивши  й  розвинувши  всі  найвагоміші  ідеї  Миколи  Хвильового.  І  якщо  в  останнього  до  полум’яної  віри  в  загірну  комуну  раз  по  раз  примішується невтішне  усвідомлення  неподоланості  світового  міщанства, яке здатне проникнути й у святая святих, то в Аркадія Любченка мажорне звучання його найкращого твору «Вертеп» не затемнюється  жодною  хмаринкою  сумніву,  так,  начебто суспільних протиріч, про які з гіркотою пише його старший товариш, вже й немає, і вже запанувала ера світлого комуністичного прийдешнього. Справді бо, Аркадій Любченко — романтик  життєствердного,  вітаїстичного  мистецтва,  якому,  на жаль, не судилося розцвісти на повну силу.

Микола Хвильовий (1893–1933) — митець, художник слова і водночас громадянин, невтомний борець з епігонством, халтурою, примітивною вульгаризацією та іншими виразками, що роз’їдали нову українську літературу першої половини минулого століття. Цей талановитий письменник, який, безумовно, визначив шляхи розвитку прози Розстріляного Відродження, намагався стати ідеологом нового мистецтва загалом, живим дороговказом поколінню молодих письменників, покликаних у літературу задля здійснення комуністичних гасел (пролетарський поет — це поет, покликаний у літературу «від рала та верстата»). Його участь у літературній дискусії 1925–1928 рр., праця в організованих ним мистецьких угрупованнях — ВАПЛІТЕ, «Літературний ярмарок», Пролітфронт — здебільшого і були продиктовані саме бажанням зорієнтувати творчу молодь у напрямі високої художньої якості твору, вирвати її з лабетів «червоної просвіти», повернути лицем до європейського культурного досвіду.

Гнат Михайличенко (1892 – 1919) – один із найбільш загадкових і талановитих прозаїків зрілого українського модернізму. Реальне життя його нагадувало існування багатьох Винниченкових героїв-революціонерів (скажімо, Мирона – головного героя роману “Чесність з собою” чи Якова – головного героя роману “Записки кирпатого Мефістофеля”): конспіративні квартири, паролі, явки, робота в підпільній друкарні, зрештою, каторга. Відоме багатьом тодішнім літераторам захоплення ідеалами комунізму обернулося для Гната Михайличенка не лише активною діяльністю в лавах “Української комуністичної партії (боротьбистів)” (редагував і безпосередньо видавав друкований орган цієї партії – газету “Боротьба”), але й ранньою смертю. Письменник був розстріляний у грудні 1919 року в двадцятисемилітньому віці чи то денікінцями, чи то іншою якою військовою силою, що вихором проносились у той час просторами України. Незначна за обсягом творча спадщина письменника була розкидана по тогочасній періодиці (лише “Блакитний роман” був надрукований посмертно в 1921 році окремою книгою), сьогодні вона так і не видана окремим виданням, розміщена в хрестоматіях.

Що таке футуризм сьогодні, на початку ХХІ століття, мабуть знають всі! Хто ж випадково не чув, що воно таке, або чув самим краєчком вуха, нагадаємо коротенькоJ. Футуризм – радикальна стильова тенденція авангардного мистецтва, яка виникла на початку ХХ ст. (1909) в Італії. Сам термін (лат. Futurum: майбутнє) запровадив італійський митець Т.Марінетті («Маніфест футуризму», 1909; «Вб’ємо місячне світло!», 1911; «Технічний маніфест футуристичної літератури», 1912;  «Руйнування синтаксису. – Уява без дротів. – Слова на свободі», 1913; «Геометрична та механічна дивовижа і числова свідомість», 1914). Найдивовижнішим є той факт, що саме Італія, яка породила велику мистецьку спадщину Античності, пізніше дала довершенні зразки мистецтва Ренесансу, на початку нової технічної доби людства заперечила цей весь класичний здобуток, створивши футуризм.

Якось, повернувшись із котроїсь лекції, де вкотре довелося задавати творчість Бориса Антоненка-Давидовича на самостійне опрацювання, поскаржилася старшій колезі, що мовляв, як це так, така постать, такий значний доробок – і на самостійне опрацювання? А у відповідь почула:
-         А ви знаєте, що то був за чоловік? Як він ішов Хрещатиком, гордо піднявши голову, а за ним тягся вічний хвіст кгб-шників… А він йшов – живий виклик радянській системі, яка нічого не могла зробити з ним… Він йшов і вітався до своїх знайомих, які уздрівши таку «дивну» процесію намагалися десь ізслизнути… Він просто йшов…»

Щиро вітаю пані Тетяну з Днем народження! Бажаю щастя і втілення всіх творчих задумів. Я дуже пишаюся знайомством з такою неординарною і талановитою людиною.

13 листопада 1838 року у сім’ї парафіяльного священника стеблівської містечкової Преображенської церкви Семена Степановича Левицького і його дружини Ганни Лук’янівни Трезвінської народився син Іван.
В дитинстві значний вплив на Івана справила його нянька, баба Мотря. Його батьки жили спершу у тісному приміщенні, і діти спали на кухні, разом з нянькою. Та знала безліч пісень і казок, водила малого з собою по весіллях і хрестинах.

«У мене нема жодного сумнiву в тому, що я народився, хоч i пiд час мого появлення на свiт бiлий i потiм – рокiв, мабуть, iз десять пiдряд – мати казали, що мене витягли з колодязя, коли напували корову Оришку.» – так починає свою автобіографію Остап Вишня. І нам уже смішно. Вимальовується в уяві такий собі веселий чоловічок, душа компанії, що за словом в кишеню не полізе… Хоч насправді доля одного з найвизначніших і найвідоміших українських гумористів дуже трагічна.

Мабуть кожному за життя потрапляла до рук книга Стівена Кінга. Якщо не книга, то фільми, поставлені за його творами, точно усі бачили. Навіть ті, хто не любить жанру фантастика, жахи, фентезі, все одно стикалися з його творчістю. І це нормально, адже автор справді пише дуже захоплююче, інакше він би не продав більше 350 мільйонів книг, притому число це зростає з кожним днем.

Еммануель Арсан зробила неперевершений переворот в літературі. Завдяки її еротичному роману «Еммануель» світ став по іншому дивитися на деякі речі, котрі до цього вважались непристойними. Адже еротичні твори писали усі класики, але лише Еммануель Арсан зробила це максимально ефектно, не цураючись людського і природного.

Лауреат Шевченківської та Сталінської премії Володимир Сосюра, зробив вагомий внесок в українську літературу. Один лише вірш «Любіть Україну», вже увіковічив його в пам’яті минулих і майбутніх поколінь. Саме завдяки таким людям наша держава має історію, за яку треба боротися і котру маємо шанувати; державу, котра оспівана солов’їною українською мовою і нашими щирими людьми.