27.03.2012 10:50
Без обмежень
9873 views
Rating 5 | 14 users
 © Микола Щасливий

Біографія Володимира Миколайовича Сосюри

Народився Володимир Миколайович Сосюра 6 січня 1898 року на станції Дебальцеве, що на Донбасі, в сім’ї робітників. Батько Володимира, Микола Володимирович, був різноплановою людино, він і вчителював, і працював на шахті, був адвокатом, хоча за своїм фахом – креслярем. Матір, Марія Данилівна, була звичайна робітниця з Луганська, справи її в основному зводилися до хатньої роботи. В такій сім’ї і виховувався майбутній геній української поезії.


Після закінчення сільської школи, молодий Володимир поступив до аграрної школи. Водночас, з самих ранніх літ, хлопець допомагав батькові на шахті, тому праця в ньому ще з дитинства виховала людину розуміючу життя звичайних людей. Володимир Сосюра дуже переживав за життя та майбутнє держави, тому під час громадянської війни, одразу вступив в ряди УНР, а згодом до Червоної армії. Після боротьби, в 1922 році, Володимир вступає до Комуністичного харківського університету, через рік іде вчитися до Харківського інституту народної освіти, який закінчив в 1925 р. Водночас, весь цей час займається творчістю, починає писати, належить до багатьох літературних організацій, в роботі яких бере активну участь.


Говорячи про творчість, треба обов’язково згадати, що перший опублікований твір вийшов в 1917 році (російськомовний), пізніше, в 1921 році, світ побачив вже й першу збірочку. Але все ж таки, лише в 1922 р., після публікації поеми «Червона зима», про Володимира Миколайовича Сосюру заговорили. Саме з цього твору пішло його визнання, як літератора. Далі було багато-багато інших збірок, які ще більше закріплювали Володимира Сосюру, як визнаного автора. Деякі з видань були й заборонені, адже поет піднімав важливі теми, які не завжди подобались радянській владі.


В 30-их роках, коли на Україну прийшли голод і репресії, Володимир Миколайович Сосюра змушений відступити від ідейних творів. Це йому не давало покою, що й призвело до психічного розладу, але все ж поет творив. Він майже єдиний і до того ж майже перший, підняв літературні напрямки: любовна лірика та інтим. Його доробки: «Червоні троянди», «Люблю», «Нові поезії» – дарували читачу теж певним способом силу, жагу кохати і бути коханими. І це тривало до другої світової війни, коли Сосюра пішов в лави військових. З 1942 по 1944 р., він працює воєнним кореспондентом, підсилює бойовий дух армії. Це дало народу інші твори, котрі додавали боротьби, казали, що треба жити, водночас – любити. Володимир Сосюра не відходив від любовної лірики і надалі, часто показуючи нові і нові добірки поетичної любові.


Треба додати, що крім творчих доробок, Володимир Миколайович лишив і нащадків, хоча в коханні йому не зовсім таланило. З першою дружиною він одружився в 1922 році, але прожили вони разом не довго, лишивши після взаємного проживання двох синів. Причиною розводу була несумісність в поглядах до України. Його перша жінка, Віра Каперівна, колишній політрук, не вірила в таку державу, як Україна (про це Сосюра розказує навіть в віршах), що й призвело до швидкого згасання почуттів між ними. Згодом, в 1931 році, Володимир Миколайович одружується вдруге, з Марією Гаврилівною. Ця жінка була теж творчою особистістю і Володимир з нею все ж знайшов щастя. Можна додати, хоча це й не дуже важливо, що дружина Сосюри Марія закінчила в Києві балетну школу і була аж на 12 років молодша чоловіка. Але це їм ніяк не зашкодило, навіть арешт Марії, коли в 1949 році її заслали до Казахстану. Підтвердженням гарних стосунків є й повторний шлюб між Марією та Володимиром, котрий відбувся зразу ж після повернення жінки з заслання в 1954 р., як знак любові та поваги. В другому шлюбі, Володимиру Сосюрі жінка подарувала третю дитину, сина Володимира, котрий пішов по стопах батька й став заслуженим працівником культури України (в 1978 р.). І хоч син, Володимир Сосюра, не став поетом, але редактором і кінодраматургом значиться.


Творчість Володимира Миколайовича Сосюри продовжувалася, у 1948 році він отримав Сталінську премію, яка була найвищою нагородою в той час. Але в 1951 році виходить славнозвісний твір «Любіть Україну», котрий сколихнув державу. Це призвело до нападів критиків, поета звинувачували в буржуазному націоналізмі. Це призвело до закриття деяких дверей поету, хоча і надалі він працював і творив.


Помер український поет 8 січня 1965 року, похований був на Байковому кладовищі, на що він неабияк заслужив за роки свого життя. Після себе Володимир Сосюра лишив значний літературний спадок, в 1970-1972 рр. було видано 10 томів його доробок (до цього було видано ще два трьохтомника поезій Сосюри). А загалом Володимир Сосюра дав читачу понад 40 поетичних збірок, що є доказом надзвичайної творчої наснаги поета, доказом його великого таланту. Нам лишається лише дякувати генію Сосюри і насолоджуватися його віршами. Адже поезія Володимира Миколайовича нікого не лишить байдужим. Він піднімав усі можливі теми. Його вірші читають в будь-якому віці. Вони задовольняють різні вподобання, його вірші будуть подобатись людям завжди. Для патріотів є кохані твори про Україну, для молодих людей – любовна та інтимна лірика, для старших – твори про життя та війну. Так, є що прочитати у Володимира Миколайовича Сосюри і головне, є чим пишатись нам, його нащадкам. Адже ці твори вчать нас жити та любити.

Близькі за тематикою матеріали читати в розділі Літератори, Для школярів

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Біографія Еммануель Арсан. Письменниця, яка створила Еммануель». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Вітаємо з 8 Березня – Міжнародним жіночим днем! | Микола Щасливий». Ще більше Ви зможете прочитати на персональній сторінці автора Микола Щасливий.


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 30.03.2012 15:42  Тетяна Чорновіл 
 28.03.2012 12:27  © ... => Тетяна Ільніцька 

Згоден, треба писати та й писати, що тут усі й роблять. 

 28.03.2012 12:16  Тетяна Ільніцька => © 

Якщо мені не зраджує пам`ять, він не довчився на філолога саме через цю обставину. Непогано було б ще згадати про поему "Мазепа", твір усього життя Сосюра і водночас відповідь на закиди Є.Маланюка, що мовляв той продався радянській владі за блага цього світу. 

 28.03.2012 12:12  Тетяна Ільніцька => © 

Успіху Вам! Ви ж знаєте, що немає меж самоудосконаленню. Від себе хочу додати, що чим більше пишеш, тим швидше "випишешся", опануєш слово.

 27.03.2012 22:28  Каранда Галина => © 

мені музику вести пропонували!) ледь відкараскалася! де я, а де музика!) 

 27.03.2012 22:22  © ... => Каранда Галина 

Ну, колись давно, коли по чотири класи було по школах, вчити міг будь-хто, хто добре вчився (чи взагалі вчився)...
... зараз теж фізкультурники математиків заміняють... майже те саме... 

 27.03.2012 22:18  Каранда Галина => © 

)) і сама ж нарвалася!) добре, одненьку постараюся!) 

 27.03.2012 22:17  Каранда Галина => © 

) ні, я розумію, коли вчитель працює продавцем, але ж не продавець вчителем !) 

 27.03.2012 22:15  © ... => Каранда Галина 

Розширювати треба межі розділів біографій, тому чекаємо, звісно. Поки Белль Іммові та я зайнялись цією нелегкою справою. 

 27.03.2012 22:14  © ... => Каранда Галина 

Чому? І тоді, і зараз, кожна людина не те, що працювала в багатьох різноманітних сферах, а й одночасно це зазвичай робить )) 

 27.03.2012 22:02  Каранда Галина => © 

це точно! добре, напишу про Вишню!) хоч і не люблю довгого набору, та ради Вишні..) 

 27.03.2012 21:59  Каранда Галина => © 

то здається. читати цікаво. мене вразило про батька - за фахом - кресляр, а працював і на шахті, і адвокатом, і вчителем... чи то раніше все так простіше було?.. 

 27.03.2012 21:56  © ... => Каранда Галина 

Цікаво і компанія цікава )) 

 27.03.2012 21:56  © ... => Тетяна Ільніцька 

А факт про твір "Червона зима" дуже здивував, уявляю, як йому було дивно... 

 27.03.2012 21:55  © ... => Тетяна Ільніцька 

Дякую, мені чомусь не дуже подобається. Взагалі якось дивно, коли писав, то наче дуже гарно було описано, а пройшов рік і все, геть погано здається.
... сьогодні згадав, що маю ще пачку біографій, буду потрохи викладати. Є дві дуже цікаві, але про закордонних письменників, вони обов`язково здивують. 

 27.03.2012 16:56  Каранда Галина => © 

Про те, як впливала поезiя В. Сосюри на слухачiв, згадує А. Малишко:

"Вже... коли закiнчилася Вiтчизняна вiйна, нас запросили виступити в госпiталi, де

лiкувалися фронтовики. По?хали ми втрьох: В. Сосюра, О. Вишня i я. Була тепла

рання осiнь, i слухачi, на милицях, перемотанi бiлими бинтами, влаштувалися

великим напiвколом на галявинi в лiсi.

Вишня читав свою знамениту "Зенiтку"... Потiм читав Сосюра. Злегка нахиливши

голову, заклавши долонi за спину, вiн лагiдним, спiвучим голосом почав

перек...

 27.03.2012 15:57  Тетяна Ільніцька 

Вітаю із чудовою біографією! Хочу додати, що коли Сосюра навчався в ІНО, у Харкові, його поема "Червона зима" вже була уведена у курс Сучасної (тогочасної) української літератури. Молодого поета дуже бентежив цей факт, особливо коли на перервах до нього підходили групами й поодинці студенти й питали, чи не він той самий Сосюра? 

Публікації автора Микола Щасливий

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо