Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
30.11.2014 20:25Есе
Для коханої [для коханого]  Про час  Про любов  Про душу  
Один день у мами
30000
Без обмежень
© оксамит

Один день у мами

Вони розіграли такий спектакль життя, за колізіями якого сам Бог спостерігав, з цікавістю підігруючи їм усмішкою долі. Вони хотіли театру, а життя їм запропонувало свою виставу, набагато цікавішу. У житті все серйозно-як зіграєш, так і буде, і якщо сфальшивив, то вже немає нагоди переграти. (Ю. Николишин. Бота-Фікс)
оксамит
Опубліковано 30.11.2014 / 26694

Добре, що завчасно приїхала, бо в той автобус не втовпишся. Літом дачники, а зимою заробітчани. Та, що то з тим зробиш, адже всім їхати треба...

Як же летить час, змінюючи все навкруг, а загалом як вдуматись, то все йде по колу.., одвічному кругу життя.

Ось і час відправлення. Замріялась. За п`ятнадцять дев`ята, Ти вже на роботі, і зараз затілікає телефон, висвічуючи смс від Тебе. І те що прочитаю вириватиме груди, сяятиме барвами веселки, і зігріє найвіддаленіші куточки душі. Як то давно було. Та й де та твоя нинішня робота? Де той далекий континент, з якого не шлють смс... Як там Тобі? І що з Тобою там?..

- Зупиніть мені, за тим магазином, біля стовпчиків... Біля тих, що відділяють один куток села від другого. Дякую.

Ще метрів зо двісті пішки. Мама вже виглядає, он видніється її силует. Мама-щоб про тебе розповісти не вистачить часу, бо його треба і треба, а щоб написать про тебе не вистачить паперу в цілому світі. Мама-волелюбна, владна, добра і сувора, справедлива і ніжна. Як же я тобі вдячна рідна, за ту любов яку ти прививала до навколишнього, за те, що ти навчила відповідальності і вірності. І жалкую, що не навчила трішки любити себе в собі, бо не могла ти тому вчити, бо й досі віддаєш себе, забуваючи про себе...

Знов затілікало - Приїдеш, набереш, цілую, чекаю.

Так я вже приїхала, зараз увійду у двір і звонитиму, і летітиму від тієї розмови, бо Ти не забудеш спитати мене про все... Коли то було? Давно? Коли Ти знов спитаєш мене про все? Я вже й сама незнаю. Відстань і час...

Ось і дійшли, як завжди чистота двору вражає. Все на своїх місцях. За хату й мови нема. Мамо яка ж ти.., ніщо не впливає на тебе ні час ні роки ні те горе, що спіткало тебе. Як же в тебе затишно і до болю все рідне і добре.

Викладаю гостинці і знаю, що зараз будеш сваритися, що витратилась, а от від привезених газет і журналів, усмішку і задоволення не сховаєш. Знаю чим тебе порадувати, знаю як ти любиш читати. Та хіба ж тільки читання, ще додати музику, квітникарство, кулінарію, плетіння гачком і спицями, а ще в тебе є купа блокнотів з твоїми записами. Мама-незламана, нескорена, єдина...

- Ходи привітаєшся з батьком.

- Так мамо...

Навіть сьомий рік паралічу, який розбив твого чоловіка і мого батька не зробив тебе опущеною, нещасною, байдужою... Боляче? Так боляче, ще зовсім молода жінка, життя якої закінчилось хвилиною, бо та хвилина забрала в неї того, кого кохала, а тепер її кохання дивиться на неї очима дитини. Страшна хвороба і невиліковна. І не доведи Господи нікому, і не знати, і не бачити того, що знає і бачить моя мама...

- Привіт, привіт!!! То я!!!

- Привіт, привіт, я вже в мами. Скучила, люблю, цілую.

- Розповідай, як ти, що нового, як чуєш себе? Все все розповідай...

- Я нормально. Ти як? Все все кажи, і про все розповідай.

Гойдалка-найулюбленіше місце в маминому дворі. Та гойдалка єдина, була свідком наших з Тобою розмов, коли під покровом ночі не можна було наговоритись, а вранці не хотілось класти слухавку, бо і Ти і я знали, що на деякий час ми замовкнемо. Коли то було? Де Ти? І де я? Час і відстань...

Вечір у мами, то завжди тепла бесіда. М`яке світло від бра, як же затишно у тебе мамо. Спогади і мамин голос починає тремтіти, набігають сльози, але вона сильна жінка.., вміє себе опанувати. Мама вправно переведе розмову про план роботи на завтрішній день і я розуміючи що мамі болить підтримаю її.

Ранок настане ще затемно, бо мене розбудить твоє повідомлення - Люблю, цілую моя... Коли то було? Час і відстань...

Мамо я їду і знов ти залишаєшся одна, на якийсь час, і нас розділятиме певна відстань, але ж ти знаєш, що я приїду і ми виконаєм всю роботу яку треба зробити, ми поговоримо про все, те про що треба поговорити, ми заспіваємо наших пісень, ти подаруєш мені зв`язану твоїми руками річ, наготуєш смакіття, прочитаєш дещо з своїх записів, радітимеш новим газетам і журналам, і проведеш до воріт, перехрестиш і побажаєш доброї дороги...

- Змирись доню...

- Мамусю рідна в мене все добре...

Вийшла за ворота і те, що розривало мене, хотіло кричати - Мамо якби ти знала, що з тим з ким я поруч, я живу і жалію, а з тим з ким душа і серце, я люблю і вмираю...

Тільки час і відстань знає про наше дивне кохання. Кохання в якому море мовчання, а те море впадає в океан ніжності. Кохання в якому миттєві зустрічі перейшли в роки чекання.І тільки час і відстань знають коли то буде, а може було?.. В кожного свій берег, своє пристанище, то може мама й права-змиритись? ДеТи і де я? Хто зна. Чи ми були взагалі, чи ми є? Хто дасть відповідь? Чи та отрута образи з`їсть все що намагаюсь зберегти? Чи час з відстанню так здружились, що їм зайвого й не потрібно? Нема відповіді. Змирись...

Добре, що завчасно приїхала, бо в той автобус не втовпишся. Літом дачники, а зимою заробітчани. Та, що з тим зробиш, адже всім їхати треба...

НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
21.11.2014 Поезії / Романтичний вірш
Autum goodbye
07.12.2014 Поезії / Філософський вірш
Калинові ягоди
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
01.12.2016 © Маріанна / Мініатюра
Паморозь
30.11.2016 © роман-мтт / Нарис
Інженери всесвітів
29.11.2016 © Маріанна / Казка
Смолоскип
28.11.2016 © Меньшов Олександр / Роман
Світ таємничий, світ наш древній… (Частина 1. Осколки. Історія 2)
28.11.2016 © Меньшов Олександр / Роман
Світ таємничий, світ наш древній… (Частина 1. Осколки. Історія 2)
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 3 (3+0+0+0+0)
Переглядів: 197  Коментарів: 5
Тематика: Проза, есе, мама, життя, гостинці, батько, скучила, гойдалка, дивне кохання, мовчання
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 02.12.2014 12:56  Люлька Ніна для © ... 

Пані Оксамит, написано чудово про наших наших мамів, вже і про нас, бо ми також мами. І чекаємо і хвилюємось за своїх дітей. Така буденна розповідь і така ж велична. 

 01.12.2014 23:42  Ганна Іскренко для © ... 

Дуже ніжна розповідь. І мабуть, всі мами трішки схожі. Може, то така спільна риса у українських жінок страршого покоління: кожною хвилиною свого життя служать іншим, а себе любити і берегти зовсім не вміють. І дочок своїх цій нехитрій примудрості навчити не можуть. І все ж наші мами найкращі у світі. 

 30.11.2014 22:20  Маргарита Проніна для © ... 

Чудово розуміючи Ваші почуття, які промовляють у творі, хочу подякувати Вам за чесну теплу розповідь, гарно пишите, пишіть ще, то є потрібна проза! 

 30.11.2014 11:24  Тетяна Белімова 

Обдумую символіку картинки))  

 30.11.2014 11:22  Тетяна Белімова для © ... 

Життя як воно є. Життя як лірика душі, спогади про найкращі його моменти, відвідини мами-тата, світу дитинства, давно втраченого, загубленого, радше ілюзорного, ніж справжнього!
Дуже сподобалося!!!  

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +32
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +35
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +83
05.09.2016 © Каранда Галина
Тест: Чи легко Ви орієнтуєтеся на сайті Проба Пера"? +77
ВИБІР ЧИТАЧІВ
04.10.2011 © Марина
26.03.2012 © Піщук Катерина
27.03.2012 © Микола Щасливий
03.12.2011 © Т.Белімова
26.11.2011 © Микола Щасливий
18.11.2014 © Сьомін Валерій Олексійович
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди