Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
23.05.2016 10:47Релігія та міфологія
Про людину  Про землю  
Спадок
00000
Без обмежень
© Галина Галіна

Спадок

15.

Голос Землі

Галина Галіна
Опубліковано 23.05.2016 / 36413


Дозволю собі, діти мої, з вами поговорити...

Я маю почуття такі, що і у вас є. Фізичне тіло й тонке. А між ними – живете ви своїм єдиним тілом...

Ви бачили веселку? Подобається вам... Це тіло моє подихом вам усміхається. В нас однакові кольори. Матір наша вас захистила, окутавши в мені. Піклувалась про підтримку, як всяка мама про дитя своє подбала. Її допомагаю – турботою своєю весь простір осягаю, чищу, вимітаю, годую і лікую вас, як можу. Хочу вам розказати, що на мені...

Ніяке слово, ані думка, ні подія у мені не губиться. Це все – жива енергія, що має хвилі. Все трансформується і через ваше тіло, і через моє. Залежить від того, яку емоцію ви зарядили в супровід події. Та моя сфера, яка відповідає за баланс енергетичний, не допускає, щоб надлишкова негативна енергія зашкодила Галактиці. Щоби не постраждали світи інші. Моя задача – підтримувати рівновагу між світами. І надлишок негативу я змушена відбивати назад, на вас... Здаватись може так, неначе хаотично потрапляє у ваші долі, та є правила, що справедливі. Як прибирання за собою. Все ж притягується здача більше до тих, кого не можу захистити. Я трансформую негатив у собі скільки можу, – у ранах він моїх, у хворі лютій, та не встигаю всюди... Було би легше мені справитись, якби здорова була...

Половину своїх сил я затрачаю лиш на те, щоб упіймати слово брудне і думку смердючу... Щоб не пробились вони у ту вись, де музика і чисті хвилі фраз, де творчі помисли літають. Щоб не порушити гармонію в небесних сферах. Енергій чистих хвилі те слово ловлять і нейтралізують, стає їх менше. А думка – це вже образ. Навіть та, яку ви приховали у собі та думаєте, що ніхто не взнає, – живе і заражає вашу плазму загального тіла. На її зачистку я гублю в десятки разів більше чистих токів. І рідшає моє військо. А вже, щоб дію злу мені переварити, потрібно стягувати захисне поле, яке неначе щит у просторі моєму рівномірним має бути. Від перетікання сил енергетичних ослаблюється захист тих територій, з яких його забрала. Навіть до дирок у тілі моїм тонкім. Там, де пробій той, – не захищене ваше тонке тіло моїм... У мене також є багато тонких тіл, як і у вас. Вони заразу далі не пропустять, самі хворіти будуть, світи, з якими зв’язані паралельно будуть заражати... Та вас рятувати вже не можуть напряму, – не ту функцію виконують. Тоді ваш негатив вже без турботи моєї відбивається неконтрольовано на вас у вигляді рулетки... А через лази ті, що на хвилинку залишилися відкриті, пролізають у світ наш чужаки з вимірів інших. Паразитують тут, на вас і у мені. Слабшою стала...

А ті слова і помисли нечисті, яких не мала чим ловити, – не було енергій світлих достатньо, – трансформуються самі у віруси і хворі всякі вашого загального духу. По правилу рівноваги між тілами, заражене тонке тіло відбивається на фізичному. Все зв’язане. Тоді ви вже допомагаєте мені захищати всі світи від гибелі через свою хворобу.

Я приклад наведу вам, записаний у просторі моєму, щоб зрозуміліше було. Дитячий.


Поїхав якось цар на білому коні з донькою свою та дружиною на природу. Щоб розрядитись, як годиться. Одна донечка в нього, безцінна. І друзі тут, всі однодумці. У супровід дитинці взяв тридцять ляльок неживих, щоб веселіше їй... Одежок двадцять, щоб не забруднена у тіло моє ходила... Любима ж!

Весна... Я пташок підключила, вітерцем дитинку свою обіймала... Поважна така дівчинка, хоча всього чотири їй. Все ж, бачу, що цікаво їй. Я зраділа. Вона ручку протягнула до кульбабки, яку для неї я ростила. Щоб зрозуміла, що сонечко в руках тримає... Щоб зацікавила її красота моя...

Тато раптом закричав:

– Не бери ту квітку, від неї руки брудні! На, краще, пістолет візьми, – і трохи постріляй! Патрони холості, і руки чисті!

– Що?! – я здригнулась.

Дитятко квіточку мою швирнуло, ручку до тато протягнуло... і стало стріляти... Страшним громом розлетівся звук пострілу того по світах усіх. Мені у серце прямо. Пробій сфери моєї.

– Що тут такого? – дехто скаже. Тисячі діток щомиті з іграшкової зброї стріляють. Ось і дійшли ми до самого коріння... Який не видимий вам, бо і самі в дитинстві зброю ви тримали. Вам її вкладали в руки по чужому плану, по задуму жорстокому. Для того, щоби себе ви не пізнали.

Рука дитина – рука бога. Він ще відчутний у дитині. Усі дітки однаково наділені при народженні своєму потенціалом творчим. Так, ви створені добро робити, картини малювати, писати музику і вірші... Творча енергія потрібна для перетворення події у енергію. Якщо ви трансформуєте своє відношення до чогось у позитив, то вона множиться. Коли непотріб творите, вона спершу своїм запасом компенсує негатив, що виробили ви. Якщо її не вистарчає у людині, то в братів і сестер ваших береться. З іншої клітини тіла. Лишається тоді вже мінімальна кількість енергій творчих, щоби людина ще могла життя своє творити. Їх можна повернути, якщо передивитися минуле і перекласти перероблений заряд на терези інші...

Коли, приспавши розуміння, у руку вам вложили зброю іграшкову, націлилися ви на собі подібного. Включилася програма поведінки вашої на майбутнє відношення до брата свого. Не материнське воно. Тоді ви стали ворогом єдиного тіла. Самі себе губити починали. Допоки вистарчає незадіяного творчого потенціалу людей, то негативи компенсуються ними. Якщо дитинка сама творить, то тих енергій не чіпають. Потім, коли в людей нема вже, то я беру їх із своєї сфери. Гашу ними агресію всяку, замість того, щоби радувати вас новими забавками. Якби не перетворювала такі дійства, то інформація негативна приєдналася б, як вірус, до програми розвитку людини. Не надійтеся, що моїх зусиль достатньо. Мої брати і сестри з галактики нашої та інших підтримують мене. Спустошують свої запаси енергетичні. Сонце – також.

Творчість – це основа, на якій повинні жити ви. Це те, що зв’язує нас з вами напряму з Творцем. Коли ви у натхненні – не треба вам земної їжі, прямий заряд маєте з вишини.

Коли на курок нажимаєте, то потенціал творчий у напрямку протилежному діє. Є сильні духом люди. Запасів у собі їм вистарчає, щоби компенсувати і своє, і чуже... Бо вміють заряджати себе радістю земною.

Що сталося тоді, як дівчинка вистрілила на природі? Рядова подія?

...Своїх енергій творчих у неї вже не було. Розтрачені... Починалася війна. Там я зосередила більшість своїх захисних енергій, які ще залишилися після слів лайливих та іграшкових пістолетів. Сюди я направляла тихі хвилі – радісні, щоб розрядити всіх, хто захотів мене відчути. Не було тут щільного блоку між небом і землею. Хотіла я, щоб Матір нашу діти мої почули... А тут – постріл з рук богиньки! Пролетіла стріла чорна в небесні сфери разом із звуком, що пробити зміг моє тіло тонке. Вірус прямував у наш початок! Воронка відкривалась... Я тремтіла. На протилежній стороні тіла мого був землетрус... Здригалась від ридань я у печалі за дітей своїх...

Цю ситуацію я бачила десятки разів. З цього починалася гибель ваша, діти! Все крутиться, повторюється знову... Тоді я знала, – це кінець. Не догляділа!!!

Мільйони років тому, хитрий слуга ваш забрав із рук дитинки мою кульбабку і вложив їй в руки зброю. Появився лаз для чужаків із світів ворожих. Почалася гибель ваша... Потім більшість богів загинули. Кожний раз перед катастрофою повторювалося подібне дійство.

Вже хмари чорні підтягнулись. І ангели зліталися, щоб душі ваші підтримати при переході. Бо нове військо чорне вже прямувало у наш світ. Я миттю сили стягувала, ослабила усі краї далекі в захисті... Починались шторми від хвилювання мого... Напругу невідому відчували всі. Не впоратись одній...

Та боги між вами не померли. Врятували вас усіх своїми почуттями щирими.

В ту мить, коли роздався постріл, купка діточок сільських завмерла... Маленькі. Притихли... Босими ніжками на мені стояли. Любили тішити мене, не бридилися тіла. Болото з радістю вільною місили. Знали таємницю, що недосяжна в розумінні іншим. Здорові, чисті і щасливі... Вони порив до дії відчули для спасіння свого.

Розділися і голенькі почали скочуватися по травичці зверху вниз. І кричали, і пищали, і сміялися до сліз. Потім наверх, – і знову розсіювали щирий сміх із центробіжною силою навколо. Радість свою множили у всі напрямки мого простору. Атакували хмари чорні... Мою силу зарядили емоціями щасливими. Як сонце, з богів та радість засіяла. Обертами своїми прискорювали сяйво. Не відчували перепон, – ні камінців, ні прутиків колючих... Це не фізичні були дії. Мати наша підказала шлях для допомоги мені. Передалося щастя їхнє і моєму тілу. Я окріпла через контакт фізичний і духовний вкупі. Зусиллям нереальним затягнула смертельну рану. Відвернули ми разом біду... Дяка богам земним, що діткам своїм не боронили мене любити... І дозволяли їм бути вільними в своєму щасті!

Все ж, наслідок залишився. Не встигла я відразу поставити щільний блок там, де війна. Загинули без мого захисту люди, як у котлі гарячому. Це здача ваша за дії несвідомі. Завжди полегшую уроки ваші. Та мусите самі назад забрати також. Шукаю легший варіант для вас, щоб менше жертв дітей моїх. Жалітися не смійте, бо половину свого маєте.

Нові сутності протиснулися у простір наш. Знову за вас буду боротись.

Діти мої! Я не жаліюсь, не виню нікого... Пам’ятаю, як того царя зламали. Як перестав він плакати маленьким і у собі почав збирати біль. Як довго його переробляли, а він тримався, не здався відразу. Боровся за себе. Він – мій син! І я ще буду за нього битися із тьмою. І донечку його врятую. Тільки б вистарчило сил! Хворію зараз. Кров не чиста...

Я – сильна! Справлюсь. Не прошу вас про мене дбати. Тільки надіюся, що такою буде воля ваша, Боги!

НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
23.05.2016 Публіцистика / Психологія та стосунки
Спадок (14.)
24.05.2016 Проза / Роман
Паралелі (7.)
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
05.12.2016 © Дарія Китайгородська / Мандрівки та туризм
Червоно-біле серце Сакартвело
30.11.2016 © роман-мтт / Культура та мистецтво
Глядачі, упередженність і зомбі (і ще про гроші та смаки)
22.09.2016 © Ольга Шнуренко / Мова та література
Вступ до поетичної майстерності
03.07.2016 © Вікторія Івченко / Журналістика та ЗМІ
ВИПРОБУВАННЯ ЧАСОМ І ОБСТАВИНАМИ
13.04.2016 © Сліпокоєнко Роман / Історія
Червоний грим. Ким насправді були Холодноярівці
Релігія та міфологія
23.05.2016
Спадок (15.)
16.05.2016
Спадок (9.)
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: Відсутній
Переглядів: 27  Коментарів:
Тематика: Публіцистика, Релігія та міфологія
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +38
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +35
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +86
05.09.2016 © Каранда Галина
Тест: Чи легко Ви орієнтуєтеся на сайті Проба Пера"? +78
ВИБІР ЧИТАЧІВ
04.10.2011 © Марина
27.03.2012 © Микола Щасливий
24.04.2013 © Тетяна Белімова
10.07.2013 © іміз
29.08.2010 © Віта Демянюк
26.11.2011 © Микола Щасливий
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди