Наточці
з рубрики / циклу «Присвячене порталу і портальцям»
Не золотіють стебла кучеряві,
Морозний день відлигою дощить.
Як добре, що прийшла до нас у лави,
І те, що слово часто так дзвенить.
Як добре, що родилася тюльпаном.
Як добре, що фіалки у душі.
Ти поспиняй оті сумні тумани -
Вже нічого їм бути на землі!
Нехай хмарками сонця досягають
І випадають сонячним дощем.
Нехай тебе і люблять, й поважають,
І забирають весь холодний щем...
Не золотіють стебла кучеряві.
Хіба що, може, кактус розцвіте.
Навіщо сонце? Ти у наших лавах!
За слоо разом станемо святе?
Все ж не вік тужити.
Цвіти, люби, на всю планету сяй!
А ми будемо віддано любити
Твої вірші про наш злиденний край.
А ще - про міць життя і вир кохання,
Про все, що є, чим дихаєш й живеш....
Нехай будуть всі плідні починання,
І аж до неба з мріями дійдеш.
Не обпечись лише об дивну зірку:))
Дарую місяць - кинь в свої вірші.
Нехай усе, що болісно і гірко,
Позабирають темні спориші.
Не золотіють стебла кучеряві,
Самотні душі розвіває час.
Як добре, що у наших досі лавах.
Твори для душ. І трішечки - для нас.
