Не зачіпайте плетиво душі
з рубрики / циклу «Трикутник пера, аркуша і музи»
Чомусь уже не хочеться тих свят.
Холодний дощ не дуже і святковий.
Не думаю, що мій чарівний сад
Гарніший був би в світлі кольоровім.
Я так люблю буденну простоту.
Я навіть в мріях бачу сірі тіні.
От хоч би дощ, що ловить на льоту
Загублене і втрачене сумління.
Я так не хочу голосних фанфар.
Звичайна скрипка грає чарівніше.
Не зачіпайте мій душевний жар,
Тоді і світ вам видасться добрішим.
Я хочу мрії випити з дощу.
Це ви його споганили у небі.
Хіба я щось безмірного прошу?
Мені лише спокою трішки треба.
Не розтинайте тіні мого саду.
Я повернусь. Колись. В тонкій росі.
Я виживу без вашої поради...
