З ДНЕМ НАРОДЖЕННЯ, ПОРТАЛЕ, або Армагедону не буде!
у комуну. Про це не можна казати нікому, як про перше кохання.
Тільки тобі. Це ж роки, мільйони років! Це незабутня вічність. Так, Маріє,
все треба, як є. І всефедеративне міщанство, і трагедії в душах окремих
одиниць, і бюрократизм. Нарешті, потрібно зупинитися… Так. Але
подумай: стоїть не опоетизований пролетаріат, що гігантським бичем
підігнав історію, а поруч нього стоїмо ми з своєю нудьгою, з своїм незадоволенням.
Хіба це природно?
Микола Хвильовий «Синій листопад»
Шановні пробаперці і, звичайно ж, пробаперчинки (куди ж без нас?)!!!
Сьогодні виповнюється шість років із моменту заснування нашого з вами віртуального-реального простору «ПРОБА ПЕРА». Віртуального, бо він, перш за все, сайт. Реального, бо майже всі ми вже бачилися – спілкувалися – обмінювалися текстами – напивалися (хтось ні! тут без узагальнень!) у межах міст Києва – Львова – Макаріва))
У цей день нам є що сказати одне одному! Але буде цілком нещирим твердити, що це мають бути лише добрі слова (ми – живі, тож інколи у нас виникають взаємні претензії, останнім часом, їх було більше, може, навіть забагато…). Так вже склалося (історично, ясна річ), що всі ми переживаємо революцію (навіть ті, які цього не бажають, не оминули цього, бо ще Аристотель влучно підмітив, що людина є «істотою суспільною»). І чомусь ця революція виявилася лакмусом на виявлення людяності/черствості, патріотизму/інфантильності, громадянської позиції/нейтральності і відстороненості. Каюся і визнаю, що першою переступила межу «пристойного коментування», вела себе деструктивно і нестримано! Прошу вибачення у всіх причетних!
Так, ми різні! Ми неоднакові! Ми неподібні! Але ми завжди були на одній хвилі нашого Порталу! Ми завжди знаходили шляхи до порозуміння (але сьогодні не про це! і взагалі без імен!)!!! Так було і так буде! Революція мине, завершиться щасливо (чого б, звісно, дуже хотілося), чи навпаки все закінчиться перемогою Мордору (про таке навіть не хочеться загадувати)! Але Революція мине! А ми залишимося! І залишиться Портал! Наш Портал! Куди ми будемо знову й знову приносити власні тексти, виставляти їх, обговорювати, сперечатися, сміятися (хочеться, аби так!)! Будемо обмінюватися музикою і смайликами, посьорбувати віртуальну каву (а хтось медовуху))), ділитися із най-най-найближчими з того самого «кола друзів» власними проблемами і радощами! Так було і так буде! Завжди! Не буде Армегодону неприязні – склок – розбірок – нагінок – образ! Не буде! Не буде блокувань і випроваджень за межі… (якщо тільки за власним бажанням!)! Бо шляхи одне до одного – наші шляхи – завжди будуть кликати нас у путь! Ми живі і справжні, хоч і об’єдналися у віртуалі! Ми – це і є Проба Пера! Кожен з нас тут зареєстрованих і присутніх – частка Проби Пера! І це нам усім сьогодні шість років! Тож вітаю всіх нас – віртуальних іменників!
Але найбільших вітань все ж заслужили наші пробаперські «батьки», яких у нас (буває і таке!) несподівано виявилося аж троє! Це наші редактори і засновники Проби Пера (але ж ви пам’ятаєте, що сьогодні без імен!). Тож просто (отак запросто по-пробаперськи) і щиро вітаємо їх і прямо кажемо, що цінуємо їхню працю і старання, нововведення і впровадження, усі розділи і рубрики, створені для нас!
ОТОЖ, ХАЙ ЖИВЕ ПОРТАЛ! ХАЙ ЖИВЕМО ВСІ МИ – ЙОГО МЕШКАНЦІ! СЛАВА НАМ, ПРОБАПЕРЦЯМ!!!
Київ, 29 грудня 2013 року
.gif "{#}")
класно написано.gif "{#}")
.gif "{#}")
