Ситі не протестують?
І щоб трошки здоровий!»
Євген Плужник поема «Галілей»
Вчора на Інституцькій перед відновленою барикадою, яку повстанці саме зміцнювали мішками зі снігом, побачила з зовнішнього її боку ще один заслін із хамерів – ленд крузерів – джипів-лексусів. Хтось не пожалів таке «дороге» добро виставити у авто-барикаду, попереджаючи можливий черговий наскок беркутні.
- Ви всі сіра маса, керована політтехнологами…
А це вже слова друзів (можливо, колишніх, хоча таку думку хочеться гнати від себе якнайдалі, як оту саму недолугу політтехнологію, що вбиває клин між простими українцями), тих самих друзів, яких знаєш уже двадцять років, із якими колись ділився екзаменаційними відповідями, народжував і ростив дітей, обмивав кандидатські дипломи, ридав їм у трубку, коли щось «таке» траплялося у твоєму житті… Це ж ті самі твої друзі??? Чому ж саме тепер вони відмовляються розуміти тебе??? Та що там «тебе»? Чи важить зараз якесь «тебе», якщо вони, твої друзі, не здатні осягнути революційний порив цілої нації???
Чому піднялася революція Євромайдану? Чому відбувся ряд революцій не так і давно в арабському світі? Чому взагалі відбуваються революції? Ви пам’ятаєте (звісно ж, ви пам’ятаєте!), як учили нас підручники з історії радянської доби? «Революція відбувається тоді, коли верхи не можуть внести жодного покращення, а низи не хочуть жити по-старому». Тільки я б зробила декілька ремарок до цього «марксистського» твердження: у нашому, українському випадку верхи – це купка олігархів, а низи – увесь наш народ, який дійсно вже просто фізично не може жити «по-старому».
- Кому заважав той пам’ятник Леніну? Його повалення – це відведення уваги від економічних проблем! Та й узагалі… от в Європі пам’ятники не валяють…
Друзі! Пробачте, що цитую вас майже дослівно (але переконана що ви не такі й самотні у цій своїй опінії…), все ж дозволю собі нагадати, що в Європі нема пам’ятників кривавим диктаторам! А Ленін, пардон, це – обагрений людською кров’ю тиран (вибачайте, вже як є!). Достатньо для української історії одного лише факту засланих за його наказом ординців Муравйова, що по-звірячому вирізали нашу студентську молодь, і смердючим чоботом неоімперії розчавили щойно утворену українську державу… Про які монументи цій персоні може йтися??? Так, знесення ленінського меморіалу не підніме українську економіку! Це так! Але ж… Дорогі мої, любі друзі! Не хлібом єдиним… Не шмат гнилої ковбаси у п’ястуку пересічного українця визначає його національну свідомість і приналежність! Твердо у цьому переконана!
І знову ж таки… повертаючись до хамерів, тих що на Інституцькій, і тих, що блокували проїзд автобусам із беркутнею на одеській трасі... Невже їхнім власникам не шкода свого майна? Шкода! Більш ніж переконана! Але вони свідомо офірують собою і своїм добром! Чому? Бо «сіра маса», чи може «жертви політтехнологів»? Та ні, дорогенькі мої! Тому що ці люди свідомі свого обов’язку перед своєю нацією! І ось логічно спливає думка (цілком природно, як на мене), а на які жертви згоден піти кожен із нас заради своєї нації, її майбутнього, її квітучого європейського майбутнього, її простого і зрозумілого майбутнього без бандюковичів і їхньої наскрізь прогнилої системи??? Чи можемо ми відмовитися від тепленького місця у поважному іноземному представництві (а може статися й таке, що іноземці згорнуть контракти і робота – тю-тю, а винен, звісно, Майдан! а як інакше?)? А чи здатні уявити своє життя без власного авта, без поїздки до Франції у міжсезонні, і вильоту на Кіпр у літню пору? І останнє, але найбільш важливе питання, чи згодні ми – ви – вони задля збереження цього всього вищеперерарохованого, закрити очі на те, що нашу державу (випадково чи за заздалегідь розробленим планом – чи це, зрештою, зараз важить?) очолює відвертий уголовник і руйнівник усього українського (і такою любої для вас економіки у тому числі)??? Чи ж не одні й ті самі університети ми закінчували? Чи не одні й ті самі вчителі навчали нас великому – доброму – світлому?
Усім вам, друзі, раджу піти на Євромайдан і проспівати гімн із своїм народом! Просто проспівати гімн у стані цієї «сірою масою» (хоча щодо того, хто є насправді «сірим» останнім часом маю великі сумніви!), подивитися в очі цим людям і потім тричі подумати перед тим, як знову захочеться назвати їх «дикунами, які відлякують інвесторів»!!!
Київ, 12 грудня 2013 року
