Перша публікація
чи ефект першого млинця
Щось завжди буває першим! Так буває у житті – перша двійка у щоденнику (хоч затирай, хоч не затирай її, підчищай лезом, забілюй коректором, а вона ж нікуди не дінеться!)!!! Або перший раз обілляло брудними патякоми з калюжі біля пішохідного переходу, по якій промчав навіжений водій (мало того, що не пропустив, як годиться за правилами дорожнього руху, то ще й щедро «окропив»), – наступного разу ви вже, звісно, не підійдете так близько до краю дороги… (але то вже буде наступного разу, і то вже буде зовсім інша історія! а мова таки про перший раз!)! Або ще таке: побачили біля входу на станцію Льва Толстого металеву гривню на бруківці (цілу гривню! о-го? ага!) і суто механічно нахилилися, аби підібрати віднайдений скарб, а вона ж то приклеєна веселим дотепником, який уже зазирає вам під спідницю… (теж, слід відзначити, вперше таке у вашій біографії…) і тоді, забувши вже про те метро, тікаєте швиденько десь у бік Парку Шевченка… Це прикрі випадки, які закарбувалися у пам’яті саме тим, що уперше! Але ж буває і не так! Буває перший (той самий найперший і найпам’ятніший!) поцілунок (у всіх по-різному, ясна річ, у піонертаборі – ріднесенькому під’їзді – парку за школою – на дні народженні в однокласника)))!!! Буває вперше почуте «мамо!», не якесь там собі абстрактне, невиразне, безбарвне, а найрідніше, того що з вуст рідної дитини! Буває, що вперше отримавши зарплату, купив комусь найближчому давно омріяний подарунок!))
Та багато всього буває вперше! А окрім того існують ще першопрохідці, ті, що «number one»! Вони вперше щось зробили – закреслили – заперечили – запостили – написали – накреслили – навіяли – відкрили – висловили – винайшли – викохали! Ось! І такий є і в нас на Пробі Пера! Увага! Отже, перша публікація відбувалася 29 грудня 2008 року рівно в нуль-нуль (нічого не змінити – це ж уже історія!)! І це була поезія «Дитинство» Миколи Щасливого!
Тік-так-тік-так… відлік пішов! Проба Пера запустилася))) Кожен із нас прийшов сюди свого часу і своїм шляхом, хтось пізніше, хтось раніше. Для кожного з нас була своя перша публікація – знакова чи тим самим першим – млинцем – що – комом, прокоментована чи непомічена, виразна чи й справді лише проба. У кожного із авторів Проби Пера є свій власний відлік, своя історія, свої години присутності та спілкування, і власні хвилини мовчання і роздумів у період, коли поза межами цього віртуального світу.
Вперше – хай не в останнє! Хай уперше радісно й легко, так, як уже буде з часом, пізніше, коли вже роззнайомишся із усіма правилами і віртуальними присутниками Проби Пера! Вперше – у передчутті радості, натхнення і творчості, які витають ТУТ, котрі завжди ТУТ віртуально присутні!
Київ, 29 грудня 2013 року
