Від заходу до світання
На гладі сонної ріки, хвиле́ць журливі завитки,
Струже рубанком вітрови́м тесля́р щерблений.
Вплітають ладно павуки плеяд сіяючі нитки,
Роси відсвітом золотим у гай червлений.
Пастеллю олов’яних снів блукає соло цвіркунів,
Духмяним спокоєм трави, в степах безсилих.
Вуаль агатових вогнів гаптує спини бур’янів,
Що заглядають у стави з горбів похилих…
Ніч потомивши босих ніг, серпанком припаде на стіг.
Світання ковдрою її прикриє ревно.
Лазурним безкраєм доріг, полине днини оберіг.
Меди розплещуть солов’ї у світ душевно.
