Тетяна Чорновіл Світання росяний кришталь
Осінній вітер шелестить у листі
Про щось холодне, трепетне на слух,
Казки світання росяні імлисті
Між павутин видзвонює вівсюг.
Хто б підказав, це мрій магічні ноти,
Чи осені щемкий криштальний сон?
А дзвін стікає крізь дощів марноти
І стугонить із серцем в унісон…
Облишу страх, хіба здивуюсь трохи,
В роси тремтінні танучи тихцем.
Лиш невловиме відчуття тривоги
Сипне знічев’я в душу морозцем.
27.09.2013 17:16 Наталія Сидорак => © |
 Що тут ще сказати) Всі вже все сказали) Приєднуюся) |
27.09.2013 15:19 Надія Бойко |
 Вражаюче!!! |
27.09.2013 11:42 Деркач Олександр => © |
 Гарно, красиво...оте невловиме отого, щось постійно у Вас...та й в мене теж останнім часом... |
27.09.2013 10:23 Наталя Данилюк => © |
 Красива Ваша осіння зажура, Таню... Дуже гарно і чуттєво! |
27.09.2013 08:05 Ольга Шнуренко |
 Раніше зустрічала діамантові роси і перлини, а сьогодні зустріла у ваших рядочках ще й кришталь, скоро дійсно прийдуть морози, осінь холодна, на превеликий жаль... |
27.09.2013 02:06 Каранда Галина => © |
 трепетно |
26.09.2013 22:29 Олена Вишневська |
 Чудовий осінній вірш! Як завжди отримую насолоду від Вашої поезії ))) |
26.09.2013 21:18 Тетяна Белімова => © |
 Ох, цей вже дощ... А для когось, як кришталь))) |
26.09.2013 21:00 Світлана Рачинська => © |
 Це щось дивовижне))) |
26.09.2013 20:25 Тадм |
 а казали не диво! :) дуже люблю, як дзвенить кришталь |