08.02.2017 15:41
для всіх
253
    
  5 | 5  
 © Ем Скитаній

Світанкові терези

Світанкові терези

віршування в окупації

...що мовити мені

ти можеш наостанок, 

допоки я ще тут, 

на терезах буття

і поки ще мій час

стрічає цей світанок, 

де лотосом цвіте

манливе майбуття

 

і доля цуценям, 

допитлевим і смілим, 

попереду біжить

між квітів у степах, 

лякаючи мурах, 

метеликів і бджілок

і сині небеса

освячують мій шлях

 

де змори ще нема, 

розчарувань і болю

і де крилатий кінь

п"є воду з джерела

натхнення і кохань

і вітер - пісня волі!

і відгуком радінь

у хвилях ковила

 

і жайворовий спів

між обріями лине, 

кульбабових зонтів

веселий переліт, 

де баби кам"ні

тримають небо синє, 

несхитні, мовчазні

у крихкості століть...

 

...щось мовиш ти мені, 

розхитуєш неспокій -

неначе другий я

у озовах завис

і з посміхом кривим

рахуєш тихі кроки

і сходами ведеш, 

спускаєся униз

 

у темінь, в холод зим, 

в густі тумани сиві, 

в нікуди, у ніщо, 

у безмір, в небуття, 

де чути лише сміх

і крики зла у зливі, 

яка зливає бруд, 

іржу в моє буття

 

і загадкою ти

зачинений в мовчанні

у обрисах руїн

розхитаних світів, 

у розсвіт наче тінь

спадаєш на заклання

і сипле прахом час

з розбитих терезів...

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 09.02.2017 14:34  Світлана Рачинська => © 

Завжди вражаєте!

 09.02.2017 09:47  Тетяна Белімова => © 

Зачепилася за ці рядки:
"де чути лише сміх
і крики зла у зливі,
яка зливає бруд,
іржу в моє буття"...
Вразили!..