Ірина Червінська-Мандич Ворзель
Мандарини. Підлога. Гардини.
Сивий дим. Синя сукня. Коралі.
Патефон. Гіацинти в корзині.
Синій вензель на білім. Дві шалі.
Шальки дві – терези невгамовні.
Неугавні вітри. Тихий Ворзель.
Серце стихло. Півшляху – притомно.
Зацвітає весна голомоза.
Серце стало від озокериту.
Синій вензель. Долоня на клямці.
Синьо-чорна весна непокрита,
Металева – по коліях станцій.
Калуш, 2.01.2014
04.01.2014 23:11 Світлана Рачинська => © |
 Дуже класно) Супер! |
04.01.2014 20:05 Ганна Коназюк |
 Дуже гарне поетичне творіння!!! Неповні речення посилюють драматизм твору. Мені вдалося відчути в`язку млосну тугу, викликану розлукою - це Ваша авторська майстерність. Дякую!!! |
04.01.2014 12:57 Тадм |
 гарно, Іринко |
03.01.2014 11:53 Олена Вишневська |
 класно))) |
03.01.2014 10:41 Тетяна Белімова => © |
 Іро! Який ви талановитий автор! Написали чудову поезію! Таку образну, таку заворожуючу - до щему! Не хочете нам озвучити якось? Ця особливо гарно зазвучала б))) |
03.01.2014 09:02 Деркач Олександр => © |
 Цікавий текст...Ворзель подобається) |