Про час

Час піском замете піраміди. Ця вічність - така скінченна…

Будь-яка анотація зіпсує враження від цього твору. Я лише зазначу, що це експериментальна мініатюра, яку треба не читати, а скоріше розгадати. Пропоную відповіс...

Перед вами звичайна історія в незвичайній формі. У центрі сюжету - свіжий випускник, який шукає робо...

На початку нульових у моєму селі стояв красивезний двір, з вербою, та акуратним штахетником. Там жила баба Катька - колоритна жіночка з незламним характером. Хо...

...але ж ніхто не скасовував захід і схід сонця...навіть у ці жахливі часи божевілля москалів...

іноді те, що бачиш... - не хочеться бачити і знати про те...і це не пасивність, це втома.........

літо...спека...окупація...повна окупація вітчизни...сум...жаль...

хоча й лінія фронту стала іще віддаленіше, але канонада нині набагато гучнішою...

війна...час...життя-буття...літо...спека...дощ...і прохолода...і - тому подібне...

...і дощ імжею молитви нашіптує...вустами Бога?...

літо...чарівне літо!...але спотворене орками...

найважче то, певне, чекання...чекання оновлення і свободи...

два дні тому у нас гриміла гроза...усю ніч...нині дивовижна літня пора!...але я чомусь згадав саме про грозу...

гарна сонячна, але вітряна погода...і пил, що змальований у віршику, вітер здіймав на асфальтованій дорозі...

...у нас тут канонада - аж усе дрижить...десь вже зовсім поряд грюкає...

вітер такий холодний...то є, певне, останнє слово весни... - сумне...печальне...і холодне...

свята нині...великі свята! а я капарю щось зовсім казна-що про інше...і так завжди у мене виходить...не дочасно...

наче бо то і тепло...а вітер холодний...небо похмуре...щось недобре відчувається...

вчора до міста приперли цілий ешелон (15 автобусів) кадирівців...навіщо?...в покірне місто?...чергова московитська дурість?...

не час для віршувань...але вони якось самі собою складаються...

а весна дійсно рання - стільки сонця!...аж пече обличчя...

весна вже цілує обличчя вітрами...а в мене все якісь "зіркові марення"...

Брехня спокійно стала на поміст І заявила: "Я тут голова". А Совість, наче Страх, піджала х...

в небесні сині килими цей день з останніх днів зими...

зима, весна, сонце, мокрий сніг, мороз, потепління... - все нині так заплуталося!...

оця ось міль, влетіла що нізвідки... - ворожа відьма її наворожила. спіймав цю міль, прихлопнув тої ж миті...

застудився трохи...підбираю соплі...ледь встигаю міняти носовички...і фантазую на різно всяке...

вітер, мороз, в хаті холодрига...а я оце хукаю на пальці і пишу цього віршика...забавно виходить...і біло...

як ніколи свята ці у мене обійшлися - майже! - без "звеселяючих" напоїв...тому от такі трапилися віршовані рядки...

сьогодні так сонячно, що не віршувати просто неможливо...а ще й на тверезо...