Про час

...але ж ніхто не скасовував захід і схід сонця...навіть у ці жахливі часи божевілля москалів...

іноді те, що бачиш... - не хочеться бачити і знати про те...і це не пасивність, це втома.........

5 | 1

«у садах руїни...» — Вірш

05.07  © Ем Скитаній

літо...спека...окупація...повна окупація вітчизни...сум...жаль...

хоча й лінія фронту стала іще віддаленіше, але канонада нині набагато гучнішою...

війна...час...життя-буття...літо...спека...дощ...і прохолода...і - тому подібне...

...і дощ імжею молитви нашіптує...вустами Бога?...

літо...чарівне літо!...але спотворене орками...

найважче то, певне, чекання...чекання оновлення і свободи...

два дні тому у нас гриміла гроза...усю ніч...нині дивовижна літня пора!...але я чомусь згадав саме про грозу...

гарна сонячна, але вітряна погода...і пил, що змальований у віршику, вітер здіймав на асфальтованій дорозі...

5 | 3

«гадання на монеті» (ворожіння майже...) — Білий вірш

22.05  © Ем Скитаній

...у нас тут канонада - аж усе дрижить...десь вже зовсім поряд грюкає...

вітер такий холодний...то є, певне, останнє слово весни... - сумне...печальне...і холодне...

свята нині...великі свята! а я капарю щось зовсім казна-що про інше...і так завжди у мене виходить...не дочасно...

5 | 2

«у розсвітах весни...» — Вірш

12.04  © Ем Скитаній

наче бо то і тепло...а вітер холодний...небо похмуре...щось недобре відчувається...

вчора до міста приперли цілий ешелон (15 автобусів) кадирівців...навіщо?...в покірне місто?...чергова московитська дурість?...

5 | 2

«Весняний день...» — Вірш

04.03  © Ем Скитаній

не час для віршувань...але вони якось самі собою складаються...

а весна дійсно рання - стільки сонця!...аж пече обличчя...

весна вже цілує обличчя вітрами...а в мене все якісь "зіркові марення"...

5 | 2

«Брехня» — Філософський вірш

14.02  © Вітценко Валентина Миколаївна

Брехня спокійно стала на поміст
І заявила: "Я тут голова".
А Совість, наче Страх, піджала х...

в небесні сині килими
цей день з останніх днів зими...

зима, весна, сонце, мокрий сніг, мороз, потепління... - все нині так заплуталося!...

оця ось міль, влетіла що нізвідки... -
ворожа відьма її наворожила.
спіймав цю міль, прихлопнув тої ж миті...

застудився трохи...підбираю соплі...ледь встигаю міняти носовички...і фантазую на різно всяке...

вітер, мороз, в хаті холодрига...а я оце хукаю на пальці і пишу цього віршика...забавно виходить...і біло...

як ніколи свята ці у мене обійшлися - майже! - без "звеселяючих" напоїв...тому от такі трапилися віршовані рядки...

5 | 3

«Кава на ранні...» — Білий вірш

08.01  © Ем Скитаній

сьогодні так сонячно, що не віршувати просто неможливо...а ще й на тверезо...

вчора була завірюха у нас...а сьогодні щось біля нуля...тане все наче і не тане - не зрозуміти...але ж холодно, заррраза! як...

сумбурний передсвятковий пошук загубленого поетичного слова...

передноворічний...але зовсім не новорічний настрій...не святковий...

одразу не загрузив повністю тривірш, бо вважаю його як випадково створеним із трьох окремих віршиків...