«в зорю вечірню...» — Верлібр
© Ем Скитаній...але ж ніхто не скасовував захід і схід сонця...навіть у ці жахливі часи божевілля москалів...
...але ж ніхто не скасовував захід і схід сонця...навіть у ці жахливі часи божевілля москалів...
іноді те, що бачиш... - не хочеться бачити і знати про те...і це не пасивність, це втома.........
літо...спека...окупація...повна окупація вітчизни...сум...жаль...
хоча й лінія фронту стала іще віддаленіше, але канонада нині набагато гучнішою...
війна...час...життя-буття...літо...спека...дощ...і прохолода...і - тому подібне...
...і дощ імжею молитви нашіптує...вустами Бога?...
літо...чарівне літо!...але спотворене орками...
найважче то, певне, чекання...чекання оновлення і свободи...
два дні тому у нас гриміла гроза...усю ніч...нині дивовижна літня пора!...але я чомусь згадав саме про грозу...
гарна сонячна, але вітряна погода...і пил, що змальований у віршику, вітер здіймав на асфальтованій дорозі...
...у нас тут канонада - аж усе дрижить...десь вже зовсім поряд грюкає...
вітер такий холодний...то є, певне, останнє слово весни... - сумне...печальне...і холодне...
свята нині...великі свята! а я капарю щось зовсім казна-що про інше...і так завжди у мене виходить...не дочасно...
наче бо то і тепло...а вітер холодний...небо похмуре...щось недобре відчувається...
вчора до міста приперли цілий ешелон (15 автобусів) кадирівців...навіщо?...в покірне місто?...чергова московитська дурість?...
не час для віршувань...але вони якось самі собою складаються...
а весна дійсно рання - стільки сонця!...аж пече обличчя...
весна вже цілує обличчя вітрами...а в мене все якісь "зіркові марення"...
Брехня спокійно стала на поміст
І заявила: "Я тут голова".
А Совість, наче Страх, піджала х...
в небесні сині килими
цей день з останніх днів зими...
зима, весна, сонце, мокрий сніг, мороз, потепління... - все нині так заплуталося!...
оця ось міль, влетіла що нізвідки... -
ворожа відьма її наворожила.
спіймав цю міль, прихлопнув тої ж миті...
застудився трохи...підбираю соплі...ледь встигаю міняти носовички...і фантазую на різно всяке...
вітер, мороз, в хаті холодрига...а я оце хукаю на пальці і пишу цього віршика...забавно виходить...і біло...
як ніколи свята ці у мене обійшлися - майже! - без "звеселяючих" напоїв...тому от такі трапилися віршовані рядки...
сьогодні так сонячно, що не віршувати просто неможливо...а ще й на тверезо...
вчора була завірюха у нас...а сьогодні щось біля нуля...тане все наче і не тане - не зрозуміти...але ж холодно, заррраза! як...
сумбурний передсвятковий пошук загубленого поетичного слова...
передноворічний...але зовсім не новорічний настрій...не святковий...
одразу не загрузив повністю тривірш, бо вважаю його як випадково створеним із трьох окремих віршиків...