13.06.2017 13:10
for all
241 views
    
rating 5 | 1 usr.
 © Олександра

Спасибі світанку

Спасибі світанку

Ця темрява ночі давно загубила жіночність, 

Чотири стіни розкладають мене на октави.

А я лиш дивлюся в обпалені спокоєм очі

Ясної, як сонце, гарячої ноти заграви.


Приходить світанок, не хоче мене розбудити.

І сплять ліхтарі, королі і холодні принцеси.

Здається, я мала колись їх в рядках оживити, 

Але ця ідея давно не віталась з прогресом.


Я просто сумую за спокоєм рідного дому, 

Без шуму, тривог, без характерів в когось із перцем...

Привіт тобі, сонце. Спасибі за холод і втому.

Спасибі, що досі тримаєш відчиненим серце.

Публікації: Олександра

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись