Спасибі світанку

з рубрики / циклу «Тереотично»

Ця темрява ночі давно загубила жіночність,

Чотири стіни розкладають мене на октави.

А я лиш дивлюся в обпалені спокоєм очі

Ясної, як сонце, гарячої ноти заграви.

Приходить світанок, не хоче мене розбудити.

І сплять ліхтарі, королі і холодні принцеси.

Здається, я мала колись їх в рядках оживити,

Але ця ідея давно не віталась з прогресом.

Я просто сумую за спокоєм рідного дому,

Без шуму, тривог, без характерів в когось із перцем...

Привіт тобі, сонце. Спасибі за холод і втому.

Спасибі, що досі тримаєш відчиненим серце.