Дім
Дім милий дім…
Що таке для людини «будинок»? Чому в будь-якій, навіть у самої зачерствілого душі, обов`язково сколихнеться тепле почуття при цьому слові?
Англійці кажуть: «Мій дім – моя фортеця». Є в цьому щось правильне. Будинок – це місце, де ти захищений від усього світу, де тобі немає потреби підлаштовуватися під загальноприйняті правила або кимось вигадані зразки поведінки. Де не треба прикидатися і брехати.
Це таке місце, в якому є все необхідне для того, щоб відчувати себе повноцінною людиною. У цей будинок немає входу ворогам. В ньому живе добро і тут не хочеться думати про зло. У ньому ніхто і нікому нічого не доказує, в ньому панують турбота і спокій.
Є, мабуть, ще одна сторона у поняття «будинок», про яку не можна не згадати. Трапляється, що будинок – спосіб відгородитися від ворожого оточення. Якщо суспільство приймає тебе негативно, єдиний спосіб сховатися – це сховатися у власному будинку. Але, зрозуміло, це крайності.
При цьому будинок – не приміщення, не територія, не «об`єкт нерухомості». Будинок – це дорогі тобі люди. Можна відчувати себе вдома навіть в пустелі, якщо ти оточений людьми, яким можеш довіряти.
А ще будинок –- це Земля. Наша планета – наш спільний дім. Колиска людства. Будинок, про який нам всім потрібно піклуватися. Хоча, людство не вічно буде безтурботно спати в колисці. Ми вже прагнемо летіти до зірок.
Тому, мені здається, будинок там, де тебе розуміють і приймають. Де тобі поспівчувають і допоможуть. Де пробачать твої помилки, проступки і непорозуміння. Змусять усвідомити і виправити ці помилки, не перестаючи тебе любити. Будинок там, куди ти прагнеш повернутися. І захочеш повертатися знову і знову. Будинок – це те, заради чого є сенс жити, боротися і – якщо буде потрібно – помирати.
