22.03.2019 20:37
Без обмежень
17 views
Rating 0 | 0 users
 © Поліанна М

Екологія

Зовсім нещодавно, за історичними мірками, люди стали частиною екосистеми Землі. У мене мимоволі виникає питання: яка роль людини в природі?

Відповідно до теорії Ч. Дарвіна, людство пройшло тернистий шлях еволюції, починаючи з людиноподібної мавпи і закінчуючи людиною розумною або Хомо Сапієнс, як кажуть вчені. Розвиток мовлення, письма, культури, промисловості, інформаційних технологій – все це, безперечно, можна вважати заслугою людей. Але чому ж істоти, які вивчили кожну клітинку живого, що підкорили небо і космос, отримали ліки від, здавалося б, невиліковних хвороб, виявилися не в змозі оцінити можливу шкоду від їх власної діяльності і так довго не помічали назріваючої прямо у них під носом катастрофи?

Промислові перевороти і революції, звичайно, були необхідною віхою прогресивного розвитку людства. Люди, одурманені успіхом нових відкриттів, досліджень, просто не хотіли думати про те, як будівництво заводів і фабрик, винахід автомобілів позначиться на стані природи. А дарма. І якщо тоді, в далекому вісімнадцятому столітті, на проблему екології можна було закрити очі, то зараз людство стрімко наближається до тієї самої точки неповернення, коли антропогенний вплив стане настільки згубним і руйнівним, що матінка природа виявиться не в силах терпіти нас.

Добре, припустимо, у вісімнадцятому столітті дійсно не було необхідності в захисті природи від людини. Адже діяльність людей хоч якось обмежувалася рамками. Але як виправдати жахливий, не можу підібрати іншого слова, винахід людини на кшталт атомної бомби? А що на рахунок біологічної та хімічної зброї? Невже спрага людських жертв і крові штовхала людей на нелюдські вчинки? В який момент зникли ті самі рамки, що захищають людей і середовище, в якому вони живуть, від власних, які не вкладаються в голові і розбурхують кров будь-якої нормальної людини, ідей?

А якщо відійти від теми жорстокості і звернутися до, здавалося б, невинному питання корисних копалин? Вся справа в тому, що люди почали добувати їх з надр земної кори досить давно. Але проблема аж ніяк не в цьому. Напевно вам відомо про кругообіг води в природі, про кругообіг речовин в природі. Ці та багато інших кругообіг необхідні, по більшій мірі, для підтримки природного балансу. Але що людина може дати природі, якщо він міркує в дусі Е. Базарова, героя твору Тургенєва «Батьки і діти». «Природа не храм, а майстерня і людина в ній працівник» – цими словами Тургенєв описав «нову людину» того часу. Людини, яка заперечує духовну цінність природи, зате визнає матеріальну вигоду. Але, на жаль, сьогоднішнє покоління людей далеко перевершило зневажаються Тургенєвим «нових людей». Про який природний баланс може йти мова, якщо на сьогоднішній день люди вважають себе не просто працівниками в природній майстерні, а кимось на кшталт царів природи? Вважаючи себе розумними істотами, вони ведуть себе дурним чином. Не просто беруть, але не повертають, тим самим порушуючи баланс. Хоча ні, вони повертають. Ось тільки що? Що отримує природа від людини в обмін на цінні ресурси на кшталт нафти, руди, газу? Відповідь до неподобства простий – отрута. Так, віддаючи людям краще, що у неї є, природа отримує відходи з заводів, вихлопні гази автомобілів. Так що там говорити, природа отримує фантик, так, саме фантик, обгортку від цукерки, яку їв Вася по дорозі в школу. Але не варто забувати, що таких Василів на планеті близько 8 мільярдів. Тепер розумієте, яку роль граєте особисто ви в екосистемі Землі?

Ні. Я не кажу, що люди зовсім не прагнуть виправити, якось поліпшити стан своєї планети. Але чи достатньо докладають зусиль, щоб спокутувати хоч десяту частину заподіяної природі шкоди? Люди вчаться на своїх помилках. Але, на жаль, занадто багато було допущено цих помилок, занадто багато було упущено часу, занадто багато загублено живого по всій планеті. Але ж краще пізно, ніж ніколи.

Зараз, вступивши в нове, двадцять перше століття, коли, здавалося б, все працює на благо людства, чому у нас вистачає розуму для зміцнення оборонної могутності, для поліпшення соціально-економічної ситуації в країнах, але як і раніше, поклавши стільки зусиль, людині так і не вдалося повернути природі первозданний вигляд?

Природа створена аж ніяк не людиною і, як на мене, руйнувати її теж не нам з вами. Але якщо вже людина наважилась зазіхнути на щось священне, на те, що наші предки обожнювали і оберігали, то простого бажання і посередніх заходів щодо поліпшення екологічної обстановки явно недостатньо.

Як би банально це не звучало, але чистота планети залежить не від держави, не від ООН або ЮНЕСКО, а від нас. Так, і держава і Організація Об`єднаних Націй, звичайно, можуть вплинути на загальний стан природи. Але по-справжньому запобігти неминучу на сьогоднішній день катастрофу може лише людина. Один єдиний, той, з кого візьмуть приклад інші вісім мільярдів. Наша основна задача полягає в тому, щоб виховувати в собі, у своїх близьких і друзів любов і повагу до природи. Адже гріш ціна усім старанням державного апарату і ЮНЕСКО, якщо Вася або Маша і далі будуть смітити по дорозі в школу.

Так, можливо мої міркування занадто примітивні, але, тим не менше, я твердо переконана в тому, що ми – люди, розумні істоти, і тільки нам під силу позбавити планету від страждань, які вона терпить по нашій же провині.

Як сказав відомий учений і мислитель В. І. Вернадський «Людина зробила величезну помилку, коли уявила, що може відокремити себе від природи і не зважати на її закони». Я дуже хочу вірити в те, що Дарвін був правий у своєму вченні, коли говорив про еволюцію людського роду. Але прогрес і деградація тісно пов`язані, по черзі існуючі частинки одного цілого. Люди, давайте оскаржимо думку деяких вчених, які вважають, що люди встали на шлях деградації ...

Давайте берегти і поліпшувати наш Дім. Щодня проявляючи свою людяність по відношенню до природи. Щодня підтверджуючи свою розумність і розвиненість. І тільки тоді людство з гордістю пройде весь майбутній складний шлях прогресу, сміливо вирішуючи злободенні проблеми, навчаючись на своїх помилках, намагаючись не робити нових. А природа, я впевнена, допоможе нам на цьому шляху, тільки за однієї умови ...

Нам необхідно привести в порядок свою планету!

Близькі за тематикою матеріали читати в розділі:

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Твір, есе на тему: Дім / Шкільний твір | Поліанна М». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Твір-роздум на тему: Роль особистості в історії / Шкільний твір | Поліанна М».


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

Ваше ім`я, псевдо або @: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора

Публікації автора Поліанна М

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо