Гіпотези про природу кульової блискавки
Кульова блискавка – дивне явище, яке до сих пір залишається маловивченою загадкою. Найяскравіша куля, що літає після або під час грози, «життя» якої завершується найпотужнішим електричним спалахом або навіть пожежею. Багато вчених до сих пір підозрюють, що кульової блискавки не існує, і це всього лише міф чи обман зору. У той же час в останні роки наука змогла просунутися в дослідженні цього феномена.
Від початку часів
Перші письмові згадки об`єктів, придатних під опис кульових блискавок, можна зустріти ще в текстах, написаних до нашої ери.
«Над Римом з`явилися величезні вогняні птахи, що несуть в дзьобах пекуче вугілля, яке, падаючи вниз, спалювало будинки. Місто палахкотіло...»
Кульові блискавки згадувалися не просто як візуальні об`єкти, але і як винуватці численних опіків, пожеж і смертей. Описи таких об`єктів сильно різняться – це стосується і кольору, і розміру кулі, його швидкості та навіть форми. Причина, по якій «вогняні кулі» описували так по-різному, може бути простою: в деяких випадках очевидці могли спостерігати щось інше – оптична ілюзія через блиск звичайної блискавки, займання газів або навіть галюцинації.
Особливо на помилках спостереження і обмані зору почали наполягати вчені XIX століття. Численні спроби хоч якось зафіксувати феномен зазнавали невдачі, а слова очевидців неможливо було перевірити.
Перші гіпотези
Одним з перших, хто спробував дати кульовим блискавкам наукове пояснення, став астроном і фізик Домінік Франсуа Араго. Спочатку він систематизував всі описи феномену, що давали очевидці, в книзі «Грім і блискавка». Свідків кульової блискавки (або навіть постраждалих від неї) було так багато, що наукове співтовариство перестало вважати явище вигадкою – хоча й доказів зворотного привести ніхто не міг.
Сам Арго припустив, що кульові блискавки – наслідок взаємодії кисню з азотом, в результаті якого виділяється велика кількість електричної енергії. Через півстоліття фізик Яків Френкель доповнив гіпотезу: плазмові кулі утворюються з пилових частинок з активним газом, які отримали електричний заряд. Тобто блискавка «зарядила» газ, внаслідок чого той почав обертатися вихором. Це пояснює, чому кульові блискавки «живуть» такий тривалий час. Втім, теорія Френкеля відмітала всі ті випадки, згідно з якими кульові блискавки з`являлися в відсутності грози, а точніше навіть розряду блискавки.
Були й інші гіпотези, наприклад, що кульові блискавки підживлюються радіохвилями певної довжини (35-70 см). І що зарядженого блискавкою газу недостатньо для безперервного світіння блискавки – потрібна енергія ззовні.
Згодом теорій про природу кульової блискавки з`явилося так багато, що їх вже не злічити. При цьому до XXI століття саме існування явища залишалося недоведеним, незважаючи на численні свідчення очевидців.
В наш час
Достовірний доказ існування кульової блискавки (як і будь-якого іншого феномену) може бути отримано двома способами: теоретичним і практичним. Причому повністю сформована теорія повинна піддаватися відтворенню на практиці і навпаки.
Протягом XX століття і початку XXI ніяких наукових доказів кульової блискавки отримати не вдавалося. Хоча не раз були зафіксовані опіки, а також летальні випадки.
Феномен довгий час залишався в одному ряду зі свідченнями про привидів або контакти з інопланетянами. Почала отримувати поширення теорія про фантомність кульової блискавки. Відповідно до неї, звичайний розряд блискавки (або навіть струму) при особливих мікроколиваннях магнітного поля викликає електричне поле, яке «друкується» на сітківці очей, викликаючи помилкові зорові образи.
Однак уже в 2010-их роках з`явилися перші офіційно зафіксовані свідчення кульових блискавок. У 2012 році китайські вчені зафіксували в Тибетських горах світіння блискавки-кулі, яка «жила» півтори секунди. З`ясувалося, що спектр таких блискавок містить (крім ліній азоту, властивих звичайним блискавкам) лінії заліза, кремнію та кальцію. На жаль, отриманої інформації виявилося занадто мало, щоб вважати її сенсацією.
Втім, в останні роки все частіше кульові блискавки стали потрапляти в об`єктив камер. Деякі ролики швидко охрестили фейковими або ж в них спостерігалося інше явище: наприклад, потужне іскріння дротів в темряві утворюють форму кулі, яку можна прийняти за кульову блискавку. Під неї ж може потрапити і займання метану, що виходить з ґрунту.
Деякого прогресу вдалося досягти і команді вчених з Фінляндії і США, яким вдалося створити синтетичний електромагнітний вузол кульової форми. Таким чином вчені схиляються до того, що кульові блискавки носять не тільки електричну, а й квантову природу.
Що таке кульова блискавка?
При дефіциті достовірної інформації про феномен кульових блискавок, вченим більш краще вдається знайти теоретичні основи для цього явища. Найбільшого поширення набуває теорія, що кульова блискавка – це іонізований згусток плазми, який провокується розрядом звичайної блискавки. Іншими словами, це індукційний розряд в вихровому кільці. Температура кулі може становити до 1000 градусів Цельсія. Втім, зі слів очевидців, які опинялися поблизу такої вогняної кулі, ніхто не відчував тепла – ймовірно, воно концентрується усередині. Діаметр кулі зазвичай становить до 20 сантиметрів, з кольорами – білим, синім, жовто-червоним. Очевидці часто розповідали, що кульові блискавки проникали в будинки крізь вікна, щілини, розетки.
У науковій фантастиці феномен кульової блискавки блискуче розкрив китайський письменник-фантаст Лю Цисінь в романі «Кульова блискавка». Разом з винахідливими і вдумливими теоріями, книга може похвалитися захоплюючим сюжетом і цікавими сценами, які буквально просяться на великий екран.