Прийшла осінь
Я люблю літо, і мені хотілося б, щоб воно тривало якомога довше. Але, на жаль, воно не вічне. Рано чи пізно приходить осінь. Вона приносить з собою багато позитивних моментів. Це і зустрічі зі шкільними товаришами, і хрустке листя під ногами, і яскраві фарби розмальованого міста.
Для мене осінь завжди асоціюється з початком навчального року. Нові знання, старі друзі. Всі хлопці, дівчата за літо так змінюються, що не впізнати. І кожному хочеться поділитися своїми враженнями про події, які у них відбулися на канікулах.
Але найцікавіше чиниться за вікном. Там, серед доріжок парку починають з`являтися перші ознаки властивою для осені прохолоди: паморозь вранці, що огортає сріблом низьку травичку і пізні осінні квіти; перші опалі листочки, які тепер стали різнобарвним килимом під ногами. У повітрі вже чується свіжість, тому так легко і приємно дихається.
Вечорами небо спалахує зірками. Їх так багато, що здається, наче перли переливаються над будинками. Їхнє світло особливе, вони яскраві і близькі, хочеться простягнути руку і зібрати всі зірки. Через цю неймовірну красу, вечір здається казковим, все навколо має зовсім інші обриси, ніж в день, все оповите таємницею.
Щоранку осінь змінює вид шкільного парку. Все менше листя на деревах, все більше їх під ногами. Зате ті, що залишилися, стали схожі на бурштин і рубін. Крізь них проступають промені сонця, тому листочки виблискують, переливаючись, як дорогоцінні камені. Так, осінь справжня чарівниця.