Розпʼяття
Йдучи коридорами
він чує дрібні суперечки про віру
Повільно, мов хтось тягне на собі не лише дерево
а весь шум світу, весь біль і всі докази
Мене болять не цвяхи — сказав би він —
а серця, що забули як любити
що вчать дітей ненависті замість молитви
що рахують правила замість того щоб жити
І поки ми сперечаємося про піст і свята
він іде Голгофою
і його тиша глибша за всі наші крики
Бо правда не у словах і не в знаках
і не в кошиках і не в заборонах
Вона там де серце ще здатне відкритися
Завтра він буде розп’ятий
і навіть якщо ми не бачимо його у вогні війни і страху
любов залишиться
Навіть там де здається що нічого не врятує
квітень 2026
