Віддалені наслідки радіаційного опромінення
Радіаційний вплив за певних умов вражає клітини живих організмів. Відомо, що опромінення ми отримуємо щодня – відповідно до природного фону, яке є для нас природним. Однак якщо йдеться про більш високі дози опромінення, це може загрожувати як променевою хворобою, так і іншими важкими та небезпечними патологіями, у тому числі і злоякісними захворюваннями. Є радіаційні дози, які не зустрічаються у повсякденному житті і є смертельними (йдеться про ті, які перевищують природний фон в десятки тисяч разів).
До складу ядра атома входять протони та нейтрони. Є поняття нестабільного атомного ядра, яке при певному збігу обставин має зайву енергію, що прагне вирватися назовні. Якщо таке відбувається, можна спостерігати такі процеси:
- викид з атомного ядра дрібних частинок із двома нейтронами та двома протонами у складі. Таке явище отримало назву альфа-розпаду;
- перетворення в ядрі протона на нейтрон і, навпаки, нейтрона на протон — з викидом бета-частинок. Це електрони чи двійники електронів, які називають антиелектронами;
- зайва енергія викидається із атомного ядра. Вона є електромагнітною хвилею. Таке явище називається гамма-випромінюванням.
Незалежно від типу радіації йдеться про високоенергетичний потік частинок. Швидкість їхнього руху величезна: від десятків і сотень тисяч кілометрів щомиті.
У природних умовах усередині нас постійно народжуються та гинуть клітини. Якщо йдеться про радіоактивне випромінювання, що не перевищує природних меж, частинки радіації можуть пошкоджувати до 8000 ДНК-зв`язків щогодини, після чого відбувається їхнє самостійне відновлення. Невипадково серед медиків є думка, що радіація, одержувана людиною в малих дозах, сприяє активізації імунної системи. Проте великі дози радіоактивних речовин діють з точністю навпаки, повністю руйнуючи як імунну систему, так і весь організм у цілому.
Високі дози радіоактивного опромінення надають згубний вплив насамперед на систему кровотворення. Радіація майже повністю знищує лімфоцити, відповідальні за імунний захист, а у клітинах зростає кількість незворотних генетичних дефектів на рівні хромосом.
Середня максимально допустима доза опромінення для людини становить близько 1 мл зиверта щорічно. Якщо йдеться про опромінення в 17 мл зивертів, існує майже стовідсоткова ймовірність виникнення злоякісного процесу. В результаті руйнівного впливу радіації відбувається деформація структур ДНК, а сам процес деструкції може бути запущений лише однією радіаційною часткою, яка володіє для цього відповідним потенціалом.
На рівні атомів картина виглядає приблизно в такий спосіб. Частинки, що мають високу радіоактивність, рухаються з величезними швидкостями. При цьому вони буквально вибивають з атомів електрони. Як наслідок, у атомів з`являється позитивний заряд. Електрон, що тепер є вільним, вступає в найскладнішу реакцію з йонізованим атомом. У процесі цієї реакції відбувається утворення вільних радикалів. Як приклад можна навести реакцію, що виникає між радіоактивними частинками та водою.
Як відомо, вода становить понад 80% загальної маси нашого тіла. Коли на воду діє радіація, вода починає розпадатися на два радикали – ОН і Н. Їх називають патологічно активними частинками. У свою чергу, вони контактують з усіма молекулами, що є в організмі, втручаючись у їхню структуру та викликаючи незворотні зміни. Кількість клітин та молекул, які пошкоджені, зростає, що згубно діє на всі обмінні процеси. Через деякий час відбувається загибель уражених клітин або серйозне порушення їх функцій.
З опроміненим організмом відбувається таке: оскільки структура ДНК пошкоджена, це перешкоджає нормальному клітинному поділу, що є фатальним наслідком опромінення. При великих дозах радіації клітини бувають пошкоджені в такому обсязі, що в людини відмовляють буквально всі органи та системи. При цьому найважчі удари припадають на органи з максимально інтенсивним клітинним поділом. Мова йде:
- про легені;
- про кістковий мозок;
- про слизову оболонку шлунка та кишечника;
- про статеві органи.
Будь-який предмет, який має слабкий рівень радіоактивності, за умови тривалого контакту може завдати людині непоправної шкоди. Наприклад, як «міни уповільненої дії» часто виступають фотоапарати або кулони, що світяться.
Радіація небезпечна тим, що, впливаючи живий організм, вона спочатку немає ніяких зовнішніх проявів. І з часом непомітно вражає більшу частину органів, а люди при цьому нічого не відчувають.
