Оптичний телеграф Клода Шаппа
Оптичний спосіб передачі інформації відомий з незапам`ятних часів. Сигнальними багаттями користувалися первісні племена. Відомо, що у стародавньому Китаї димові сигнали використовувалися у військових цілях. Проте зручний, швидкий та надійний оптичний телеграф з`явився у Франції лише наприкінці XVIII ст. і справно відпрацював понад 50 років.
У 1780 Клод Шапп запропонував цілком придатну для практичного використання систему передачі повідомлень, і, що ще більш важливо, добився її широкого застосування. Проект був представлений в 1792 р. національному конвенту і був схвалений багато в чому завдяки впливу його брага І. Шаппа.
В оптичному телеграфі використовують семафори, встановлені на вежах уздовж лінії зв`язку. Перша лінія, що з`єднала Париж та Лілль, мала довжину 225 км. Передача сигналу (одного символу) займала 2 хв. Саме під час створення семафорних ліній виник термін телеграф.
Діяльність братів Шапп була успішною. Семафорні лінії зв`язку покрили усю Францію. Для роботи вночі використовувалися ліхтарі. Загальна довжина ліній становила близько 4800 км та обслуговувалась 556 станціями. Фактично це була перша система телекомунікації.
Незабаром семафорні лінії зв`язку набули поширення по всій Європі. Найдовша лінія була побудована між Петербургом та Варшавою (1200 км). Вона була введена в дію у 1839 році. На трасі було розташовано 149 проміжних станцій з вежами висотою близько 16 м. У системі використовувалися семафори з дзеркалами, що відбивають, і світильниками. Лінію обслуговувало майже 2000 людей. Передача 45 умовних сигналів з Петербурга до Варшави за ясної погоди займала 22 хвилини.
Лінією оптичного телеграфу могли скористатися прості громадяни. Можна було надіслати «оптичну» телеграму в будь-яку точку на її шляху. Але це коштувало досить дорого, і популярності у городян такий вид зв`язку не набув. До того ж він сильно залежав від погоди.
Після смерті брата Клода, І. Шапп став головним директором французьких телеграфів. У 1824 р. він спробував організувати платний зв`язок. Проте витівка успіху не мала.
У 1846 р. уряд Франції вклав кошти у кілька ліній електричного телеграфу. З появою цього виду зв`язку телеграф Шаппа тихо помер. У 1860 р. в Алжирі остання семафорна система припинила свою роботу. Однак вітчизна не забула винахідника і в 1893 р. йому було споруджено пам`ятник на бульварі Сен-Жермен.
І все ж таки оптичний телеграф повністю не зник. Вже на початку XIX ст. семафор почав широко використовуватися для зв`язку у морському флоті. Повідомлення передавалися за допомогою помахів прапорцями. Наприкінці ХІХ – початку XX століть, з появою на кораблях автономних електростанцій, в оптичному семафорі стали використовуватися електричні світильники. Це призвело до появи спеціальної світлової абетки. Оптичний семафор (світлофор) використовується на флоті й досі.
Наприкінці XIX ст. до семафорів пройшли і на залізниці. Залізнична семафорна абетка спочатку не відрізнялася особливою складністю. Однак, з роками необхідність у ній збільшувалася, що призвело до розробки власної системи умовних світлових сигналів і створення залізничного світлофора. З розвитком автомобільного руху світлофори стали використовуватися в організації вуличного руху.
