Основні напрями науково-технічного прогресу
Науково-технічний прогрес (НТП) є прогресивним та взаємопов`язаним розвитком науки, техніки та технологій, завдяки об`єктивним економічним законам, зростанням та ускладненням соціальних потреб, спрямованих на підвищення ефективності національної економіки.
Економічний розвиток неможливий без сучасних досягнень науки і техніки, відставання в цій галузі загрожує банкрутством для підприємств та країни в цілому. Технологічні відставання призводять до відомих затратних методів управління національною економікою, до зменшення конкурентоспроможності країни на світовому ринку.
Науково-технічний прогрес забезпечується фундаментальними та прикладними дослідженнями у різних галузях знань та у сферах діяльності.
У період централізованого управління економікою розвиток фундаментальної та прикладної науки було приділено певній увазі, що часто на рівні прикладних досліджень несло формальний характер, який не сприяв формуванню наукового ядра, інтегрованого розвитку НТП. На сучасному етапі держава не має можливості адекватно і повністю фінансувати науково-технічні програми, що призводить до розвалу науково-виробничого потенціалу країни.
Науково-технічний прогрес є взаємопов`язаним, послідовно кон`югований комплекс: «Наука – техніка – виробництво – споживання», що відображає здатність наукового потенціалу, технічного потенціалу, науково-технічного (виробничого) потенціалу як складових НТП для вирішення науково-технічних проблем, спрямованих на задоволення особистих та державних потреб.
Ядром, основний компонентом наукового потенціалу є наукові співробітники, матеріалізація наукових знань у виробництві та у сфері послуг. Ця матеріалізація знань, що забезпечує безперервність НТП, залежить від реалізації фундаментальних та прикладних досліджень, стану технічного потенціалу як матеріально-технічної бази виробництва, що забезпечує вирішення науково-технічних проблем.
Відомі дві фази НТП: еволюційний (без зміни традиційних основ наук) та революційний (з якісним перетворенням технології та виробничої технології). XXI століття – століття революційного використання нових технологій, обладнання, інформаційних систем, розширення невиробничої сфери, це століття різкого прискорення НТП у суспільному виробництві, які можуть бути досягнуті синергією науково-технічних компонентів НТП, в єдиному науково-технічному потенціалі.
Основними напрямками науково-технічного прогресу – є інтегрована механізація та автоматизація, хімікація та електрифікація виробництва. Кожен з цих напрямків кількісно оцінюється рядом показників. Наприклад, рівень механізації розраховується через коефіцієнти механізації виробництва, механізації роботи, механізації праці, які визначають співвідношення ручної та механізованої праці в цілому, обсяг продукції. Аналогічним чином, рівень автоматизованих виробничих процесів продукції, виконання робіт, послуг, оцінюється так само, як оцінюється рівнем автоматизованих виробничих процесів продукції та робочої сили. Рівень хімікалізації оцінюється за рахунок частки споживаних полімерних матеріалів у загальній вартості продукції. Рівень електрифікації оцінюється через коефіцієнти електрифікації, електрично обладнану працю, розраховану через співвідношення споживаної потужності до кількості працівників підприємства, промисловості, країни.
Пріоритетні напрямами НТП на сучасному етапі є: електронізація та комплексна автоматизація всіх секторів національної економіки з використанням персональних комп`ютерів та супер-комп`ютера з швидкістю понад 10 мільярдів операцій за секунду за допомогою штучного інтелекту; впровадження інформаційних та гнучких виробничих систем; прискорений розвиток ядерної енергетики, створення та введення нових матеріалів з корозійною та радіаційною стійкістю, термостійкістю, механічною стійкістю, надпровідністю; розробка нових технологій (лазерна, плазмова, мембранна, вакуумна тощо) та розвиток біотехнологій, спрямованих на збільшення їжі та сировини, її якість, створення безвідходних технологічних процесів.