Це ж треба вміти так чудово написати!
…щоб дорослі читали, і щоб дітки читали. Ні, не так! Щоб дорослі почувалися неймовірно щасливими, поринали в дитинство, зцілювали себе неймовірними книгами іскоростенського автора Віктора Васильчука.
«Вітаю, пані Галино! Сюрпрайз... За перемогу в Конкурсі Галина Максимів нагороджується...»
Мабуть, треба було написати про те, що після перемоги в літературному конкурсі «Шодуарівська альтанка» Віктор Борисович написав мені повідомлення, а відтак – надіслав такий чудовий і цінний для мене подарунок.
Вперше за багато років і багато авторів ці книги прочитала моя мама, коти. І пташки, котрі поселилися в калинових гілках, і волошки, які заглядають щоранку у вікно нашої старенької хатини, яка аж помолоділа, бо ми читали вголос, бо ми читали для всіх. Спочатку мама, а потім – вже я.
Книга «Як балакучий кіт Василько мандрував» розповідає добру життєву історію дружби підлітка -кота Василька, який живе в родині Сильчуків, папугу Гошу, кролика Шустрика. Власне, останнього і пішов шукати кіт Василько. По дорозі він знайомиться з бездомною кицею Намистинкою, яку підгодовують діти. Вона живе на вулиці під лавкою. По дорозі знайомляться з сумним і добрим собакою Саймоном, Їжачком, Білочкою, Мамою-Качкою і Каченятами. А також з добрими знайомими родини Сильчуків – Юлією та Максимом, в оселі яких і жив їхній домашній улюбленець кролик Шустрик. Але, зважаючи на дружбу Шустрика і Василька, ці добрі люди вирішили, що друзям буде краще жити разом у родині Сильчуків. А Киця Намистинка теж знайшла свою родину. Семирічний Миколка Сильчук отримав ще більше обов’язків, а водночас в родині побільшало шуму, сміху та радості. «Інколи вусолапохвості таке виробляли вкупі з Шустриком, гасаючи квартирою, що словами не передати! Але то вже інша історія», – завершує книгу Автор.
І як же хочеться читати подовження цієї історії!!!
Ще одна чудова, також як і попередня, ілюстрована яскравими, теплими, добрими ілюстраціями казка «Равлик Лаврик і Халепа». Розповідає про дружбу двох равликів: Лаврика і Халепи. В останнього мушля закручена не так як в інших, а навпаки. Він завжди вплутувався в якісь історії та колотнечі, тому й дали йому наймення Халепа. Якось настала посуха. Лаврик розбив мушлю і поранив ногу. Халепа вирішив допомогти своєму другові й вирушив до своїх родичів. Дорога в нього була довгою і сповненою пригод. Він зустрів вартових Мурах, Сойку, Вужика і його маму, Жабку, Рака, і навіть ворога всіх равликів – Крота. Завдяки допомозі свого родича Спритного і Сойки равлика Лаврика вдалося перенести до дружньої родини равликів. Равлик Лаврик дотримав своє слово. І дав своєму другові Халепі нове ім’я. Відтоді його називали Відважним. Якщо побачите, що в равлика «мушля закручена вліво, а не вправо», то, можливо, це вам зустрівся він. І хочеться зустріти ж!
Ще одна книга від Віктора Борисовича – про Францію. Так, якщо я колись зможу поїхати в цю країну, то хотіла б відкривати її саме за книгою Віктора Васильчука. На 68 сторінок він вмістив про Францію все: історія, журналістика, повсякденна їжа та гастрономічні вподобання, рибальство, феєрверки, діаспора, мандрівки, мер і його команда, люди різних професій, зустрічі й миттєвості, яких не забути. Книга доповнена такими ж теплими, щирими, як і розповідь, світлинами. Рекомендую всім, хто захоче прочитати книгу Віктора Васильчука : «Франція: тільки один місяць» з… останніх її сторінок, а точніше, післямови директора «Українського літфоруму» Олексія Усачова «Ця книга не схожа на рекламу». Втім, можете читати, як бажаєте. Вона настільки цікава, що хочеться перечитати ще раз, і ще… Складаючи карту мандрівки!!
Ось такі книги та їх творці дарують радість та позитивні емоції. Прочитала – і втамувала спрагу до спокою, миру та перемоги із пригорщі цілющого іскоростенського джерела таланту і доброти, від славного сина давнього княжого міста, письменника Віктора Васильчука.
14/06/2023