Черемха
Говорили їй: ти не цвіти, не квітни,
ще будуть пекучі морози,
ще будуть вітриська і грози.
А вона зацвіла, мов вселенська молитва –
Затих, хто дожив до цієї весни,
За тих кого не дочекалися з війни,
Й у кого завтра буде перша битва.
Говорили їй: ти не зеленій, бо ще рано,
А вона вбралася, мов на свято
Щедра так, пелюстками багата
Досі так не духмяніла - не ясніла –
Відчайдушна! Бо постала із імли
Й зацвіла, щоб інші теж цвіли,
Сльози втерли і серця відкрили.
Пустоцвіти мовчать. А черемхи – сколихують тишу
у морози - дощі, де дим боїв і де батьківська хата,
В чужих країнах снять дорослим і малятам…
І кожен з нас черемхою іще раз зацвіте,
як ягоди терпкі удома буде куштувати,
як спом’яне про всі набутки й втрати,
як у садах небесних проросте.
10.05.2023 р.