Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
11.02.2015 15:56Мініатюра
Про старість  Про родину  
10000
Без обмежень
© Ганна Іскренко

Мить на колі життя

Ганна Іскренко
Опубліковано 11.02.2015 / 27906

Бабуся майже тоне в газетах. Вона без них не може. Навіть зараз. Навіть коли лежить – така маленька – під такою великою ковдрою. Мама годує її з ложечки, бо бабуся сама не може і ніхто не знає чи й зможе колись. Я сиджу на краєчку табуретки і не знаю куди подіти руки. Бо просто нестерпно бачити її ось такою, бо вона завжди була сильною і незламною, навіть в ці останні роки, коли вже ходила з двома паличками, але ж ходила, вперто і болісно пересувалася аж до того клятого падіння.

- Як ти? Розкажи бабі, - всміхається мені.

- Добре, - намагаюся всміхнутися їй.

Викладаю мільйон подробиць про своє надзвичайно щасливе і успішне життя – що завгодно, аби не мовчати, аби не ковтати тишу. Мама час від часу вставляє слівце, її голос звучить срібно і лагідно. Колись бабуся її годувала, а тепер вона бабусю – коло життя замикається.

- Як там твій Сашенька? – світиться до мене бабуся.

Я так захопилася викладанням деталей свого щастя і успіху, що забулася про найголовнішу з них.

- Добре. Працює. Йому скоро підвищення дадуть.

Я ж не скажу, що ми з «Сашенькою» вже давно не чуємо один одного, може і не чули ніколи, а тільки робили вигляд. Просто бабусі не треба цього знати. Мама спокійним впевненим рухом витирає її обличчя, поправляє ковдру, наводить лад у горі газет. Бабуся дивиться у стелю, щось вишукує там напружено і тривожно.

- Це я добре зробила, що послухалася вас. Добре, що приїхала. От що б я там робила одна? Тільки Мурчика жалко.

- З Мурчиком все буде добре. Його всі сусіди кормлять, - дзвіночком дзвенить мама. А я знаю, що Мурчик цілими днями сидить на порозі порожньої хати і чекає. І може, треба було його забрати, але ж у батьків і так п’ять котів, ну куди ще одного… А бабуся не хотіла їхати, хотіла просто лишитися у свої хаті, у своєму світі ­– серед квітчастих килимів, ікон і дідових портретів. А тепер портретами заповнена ця кімната – колись моя, моя дитяча кімната. І дід крізь окуляри сміється вузькими, ніби монгольськими, очима, навіки сміється, до кінця часів.

- А як там на Сході?– трохи тремтячим голосом питає бабуся. – Там ще перемир’я?

- Ще перемир’я, – видаю швидко, може, навіть швидше, ніж історії про своє щастя. – Ніби тихо. Правда, я новини давно не дивилася…

Скошую очі на маму, хочу зрозуміти, чи точно треба брехати і про це.

Мама акуратно відмірює ліки.

- Там перемир’я, але вони воюють, - спокійно каже. – Вони весь час воюють.

Отже, про це ми кажемо правду. Ми можемо ховати від бабусі свої розбиті серця і потоптані надії, але брехати про те, що стосується нашої країни – не маємо права.

Ввечері вже я годую її, набираю в ложечку помалу, щоб їй зручно було ковтати. Довірливо всміхаються мені сині очі, яскраві, як васильки навесні. І у срібному вінку волосся світиться мені рідне обличчя – моє обличчя, тільки у візерунку зморшок. А мама поливає квіти і поправляє портрети – і сміється до нас вузькими, неначе монгольськими, очима – дідовими очами, вона ж була дідова донечка. А я – бабина онучка. Колись вона годувала мене, а тепер я годую її. Замикається коло – повне, довершене коло життя.

НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
28.01.2015 Проза / Оповідання
Одним теплом
15.02.2015 Проза / Оповідання
Недалеко від дитинства
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
09.12.2016 © Кисиленко Володимир / Новела
Думки
09.12.2016 © Маріанна / Мініатюра
Чорно-біле
09.12.2016 © Олег Корнійчук / Оповідання
Утилізатор
08.12.2016 © ГАННА КОНАЗЮК / Мініатюра
Знайомство з сюрреалізмом
07.12.2016 © Титаренко Оксана Олександрівна / Мініатюра
Щастя
Мініатюра Про родину
03.08.2016 © Ольга Моцебекер
Полетіли
11.02.2015
Мить на колі життя
16.12.2014 © ГАННА КОНАЗЮК
З дитинства з Вірою
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 1 (1+0+0+0+0)
Переглядів: 115  Коментарів: 1
Тематика: Проза, мініатюра, бабуся, годувала, підвищення, перемир’я, воюють, розбиті серця, онучка, коло життя
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 18.02.2015 15:14  Анна Ольтенберг для © ... 

Життєво, з відбитком суму. 

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
06.12.2016 © роман-мтт
Що ви читали з Герберта? Поділіться враженнями. +11
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +55
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +38
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +88
ВИБІР ЧИТАЧІВ
12.04.2011 © Закохана
29.08.2010 © Віта Демянюк
12.04.2014 © СвітЛана
05.04.2012 © Т.Белімова
08.12.2016 © ГАННА КОНАЗЮК
07.02.2014 © Суворий
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди