До дня вчителя
Я вчора зовсім був маленьким,
Ходив не в школу, а в садок,
І знань я мав дрібненьку жменьку,
І переважно із казок.
Сьогодні я вже вчуся в школі,
Щодня приходжу в світлий клас.
Я тут давно б уже згубився –
Та дбає вчителька про нас.
Поправить руку, що невміло
Виводить прописи в рядку.
- Дивись! Виходить! Це вже діло!
Веде роботу клопітку.
Ой, до вподоби, як похвалить
І смайлик вклеїть між рядків.
- Тримайте, дітки, спини прямо!
Повча невпинно першачків.
Сьогодні знову йду до школи.
Такий у жовтні день ясний.
Я хочу вчительку вітати
І в ранець вклав малюнок свій!
І ще набрав каштанів жменю –
Вони лискучі і клейкі,
Я склав тихенько їх в кишені,
Щоб не сміялись малюки.
Каштани ці і свій малюнок
Складу я вчительці на стіл.
Правдиво й чесно там зобразив,
Все, що сказати не зумів.
Слухняні учні на картинці
Сидять за партами рядком,
І вчителька сміється дзвінко,
Вчимо ми літери гуртом.
Там мир і спокій, чисте небо,
Мов глобус, крутиться земля.
Ще що? Нічого більш не треба.
Нам Всесвіт видно зоддаля.
Київ, 27 вересня
