Садок вишневий коло хати
з рубрики / циклу «ЛЕКЦІЇ ЮА»
Здається, нема такої людини в Україні і навіть поза межами її там, де живуть українці не географічного, а духовного українського простору, якій би був невідомий безсмертний твір Тараса Шевченка «Садок вишневий коло хати». Написана ця світла прониклива поезія під час перебування поета у Петропавлівській фортеці у Петербурзі. У 1847 році Тарас Шевченко знову потрапляє до присмеркової столиці царської імперії, але вже не з власної волі… За участь у Кирило-Мефодіївському братстві, відверту сатиру на самодержавство у поемах «Сон» і «Кавказ», а також в інших творах поета заарештовано в Україні і під конвоєм доставлено до царського каземату. «Садок вишневий коло хати» написаний приблизно між 19 та 30 травня 1847 року й увійшов до славнозвісного циклу «У казематі». Вперше опублікований у журналі «Русская беседа» у 1859 році (третє число) під назвою «Вечір» майже одночасно із російським перекладом Л.Мея у журналі «Народне читання» (того ж року і так само у третьому числі). У 1875 році на цей переклад російською мовою Шевченкової поезії славетний Петро Чайковський написав музику, яка також мала назву «Вечір». Але найбільш відомим і поширеним стало музичне втілення «Садка вишневого коло хати» здійснене вже у ХХ столітті композитором Богданом Вахнянином, партитура якого являла собою хорове виконання із фортепіанним супроводом.
Неволя… Знову неволя! Але цього разу вже не рабство до викупу у пана. Тарас Шевченко прирівняний до державного злочинця й поводяться з ним відповідно (якщо Микола Костомаров і Пантелеймон Куліш, як особи дворянського стану, отримали м’якіші вироки й зазнали більш гуманного ставлення, то до колишнього кріпака ніхто, здавалося, не мав серця!). У страшному і темному казематі так хочеться побачити хоч краєчок неба! І поет переноситься до рідної України, бодай у думках:
«Садок вишневий коло хати,
Хрущі над вишнями гудуть,
Плугатарі з плугами йдуть,
Співають ідучи дівчата,
А матері вечерять ждуть»
За жанровим визначенням ця легка й життєствердна поезія наближається до пейзажної замальовки. Поет, який ніколи не мав власної родини і давно вже відійшов від простих селян, милується не лише весняними краєвидами, а й побутом і звичаями українського народу. Що це? Ідилія? Адже знав, напевне знав, бо бачив на власні очі, перебуваючи в Україні, як непросто живеться там кріпакам-селянам! Чи спогад дитинства? Розмита картинка того періоду життя, коли все ще бачиться у рожевих тонах і помічаєш лише весняне пробудження, гудіння хрущів над квітучими деревами і ніжний дівочий спів?
«Садок вишневий коло хати» складається з трьох частин. Перша з них зображає вечірню сільську вулицю: молодь вертається з роботи; трудовий день скінчився, а значить буде вечеря, відпочинок, якісь розваги. У другій – звичайна українська родина зібралася біля хати для вечері; люди ніби прості, але їм теж притаманне почуття краси й щире замилування природою: «А мати хоче научати, // Так соловейко не дає». Третя частина – умиротворення і відпочинок: «Затихло все»… Але молодість не знає сну весняною порою: «Тілько дівчата // Та соловейко не затих»!
Богдан Вахнянин прагне передати у своєму музичному втіленні Шевченкової поезії радість весняного пробудження, якою дихає кожен рядочок «Садка вишневого коло хати», тому перші ж акорди фортепіано звучать піднесено, радісно й у швидкому темпі. Майже одразу після перших акордів вступу починає звучати хор. На перший план виступає партія сопрано: високі жіночі голоси передають основний текст поезії, а всі три інших партії (обидві чоловічі – тенорова й басова, і низька жіноча партія альтів) творять піднесене тло для музичної оповіді. Сопрано й надалі залишаються ведучими у цьому творі – і це виглядає цілком природним! Адже душа поетова літає над рядками створеної ним художньої дійсності! А хто ж іще краще за високі жіночі голоси здатен передати таке тонке душевне піднесення? «Сем’я вечеря коло хати, // Вечірня зіронька встає», – оповідає сопранна партія, до якої долучається партія тенорів, ніби відлуння, повторюючи слово в слово музично-поетичний рядок. Обидві низькі партії – баритонова й альтова – виконують роль звукового тла, яке підсилює й увиразнює звучання ведучих партій. Фортепіано імітує солов’їні трелі, звучить соло сопрано: соловейко втрутився у сімейну вечерю і своїм співом припинив усі розмови, навіть спроби матері напоумити доню!
Темп музики уповільнюється, усі партії звучать в унісон – Богдан Вахнянин імітує спокій, яким овіяні рядки фінальної частини «Садка вишневого коло хати». Повтор музичних фраз ніби ще більше уповільнює темп твору, зображаючи поступовий перехід всього живого до сну й відпочинку: «Затихло все»… Аж раптом шаленим темпом вриваються у цю нічну тишу й відстороненість фортепіанні акорди! Це ті самі дівчата, яким не спиться весняної ночі! Дівчата у компанії соловейка!
Виконання музичної партитури «Садка вишневого коло хати» Богдана Вахнянина вимагає і від диригента, і від учасників хорового колективу майстерності й певного професійного рівня. Певна складність також полягає і у фортепіанному супроводі, що унеможливлює, скажімо, виконання цього твору на природі. Проте результат того вартий! Адже ця хорова мініатюра звучить неперевершеним гімном неповторності українського буття завдяки поєднанню поетичного і музичного геніїв!
Київ, 6 березня 2014 року
