Осінній Джаз
з рубрики / циклу «Публікації»
29 листопада був справжнім осіннім вечором. Надворі бог Перун лив свої сльози, а сонце вже почало ховатись і не захищало від осінньої негоди. Було сиро, холодно і дуже хотілось спати, та все ж я пішов на „Осінній джаз” – бал кращих студентів КЕІ КНЕУ. Настрій був не з найкращих, але коли я ввійшов до холу другого корпусу нашого інституту, мій песимізм наче вітром знесла, майже фізично відчутна, позитивна енергетика того місця. По інституту у своїх справах снували гарні дівчата у вечірніх платтях та елегантних туфлях, і галантні юнаки в костюмах та при краватках. На їх обличчях сяяли посмішки. Вони всі були в очікуванні головного дійства.
Зала, де мав проходити урочистий вечір, була незвичайно прикрашена: всюди майоріли різнокольорові стрічки, білі кульки утворювали альтанку, лакована підлога – все це створювало атмосферу свята.
Декани факультетів та ректор були в цей день особливо гарними через посмішки на обличчях. Здавалося, що вони забули всі свої проблеми, проколи старост груп та студентської ради. Вони також були в очікуванні свята.
І свято почалося. Оркестр грав драйвовий джаз, ця музика кип’ятила кров і вимагала танцю. І студенти інституту ( серед яких були і студенти нашого факультету) із задоволенням виконали цю вимогу – подарували гостям балу неймовірний степ. Цей танець так завів запрошених, що багато хто з них вибивали ритм разом із танцюристами (особисто я так і робив). Лунали співочі голоси Криворіжжя, а подарунки розлітались до своїх адресатів – кращих студентів інституту.
Закінчився вечір чуттєвим танцем літаючих квітів. Студенти, взявшись за руки, внесли до зали хвилю чарівних роз, які під романтичну музику подарували найдорожчим у їх житті людям – батькам, викладачам та деканам.
Іще довго студенти не хотіли розходитись додому…
Кривий Ріг, 2010