Найновіші публікації в розділі «Мандрівки та туризм»

Пошук по сайту

  • Річка мого дитинства: ГІРКА ІРОНІЯ«Річка мого дитинства: ГІРКА ІРОНІЯ»

     © Вікторія Івченко

    У сімдесяті роки минулого століття ота "річечка" текала по всій Дарниці, десь ховаючись у труби, десь - виринаючи на поверхню. Багатотисячне населення "лівого берегу" тоді не особливо переймалося проблемами екології...

  • 4 | 4

    Подорож до Луцька: дев`ятсот кілометрів - в обидва кінці«Подорож до Луцька: дев`ятсот кілометрів - в обидва кінці»

     © Вікторія Івченко

    Моя подорож до Луцька тривала усього два дні. Лесині місця, Лесин край… Років десять тому я була в Новоград-Волинському – з групою митців. Напросилася до них в автобус – і поїхала. Самостійно. Знайшлися знайомі – з українського радіо. які готували передачу про цю поїздку. Тоді я побувала у хаті, де народилася Леся Українка, послухала екскурсовода… Пройшлася тими стежками, де ходила вона. А нині – нове побачення: мене запрошують до Луцька.

  • Липа Ольга - Душа Українки
    5 | 3

    «Сирія. Масьяф. Інфраструктура. Місцева кухня»

     © Липа Ольга - Душа Українки

    Вулиці міста прикрашають переважно одноповерхові торгові лавки, усміхнені і привітні, власниками і одночасно продавцями яких, як правило, були чоловіки, якi дуже люблять чай мате. П`ють вони його вельми гарячим з скляних стаканів, через металеву трубочку-фільтр. Так як необхідні трави, містяться безпосередньо в склянку, після чого, заварюють окропом.

  • 5 | 3

    Сирія. Масьяф.ч.1. Нарис«Сирія. Масьяф.ч.1. Нарис»

     © Липа Ольга - Душа Українки

    Оживає тут якась мальовнича старовина, з дитинства знайома нам зі східних казок. Ніби ця дивовижна країна, оточена невидимою фортецею, а фактично так є, що обгороджує її від впливу часу та іноземних культур, дбайливо плекає і сберегающая свої таємниці і історію, від чужих цивілізацій і цікавих очей.

  • 5 | 3

    Подорожi. Дубай«Подорожi. Дубай»

     © Олена Яворова

    Дубай – він казковий, знаєш. Трохи рідний, дуже східний, вбраний у злато й прикрашений відблисками вогнів хмарочосів. У ньому кожного дня промінчики сонця лишають безліч автографів на твоїй шкірі, а ввечері місяць пише на ній поему.
    Східну поему.
    Аграба? Дубай. Аграба.

  • 5 | 8

    Історія Лубен«Історія Лубен»

     © Каранда Галина

     Взагалі історія Лубен дуже багата і цікава, маленькою публікацією не можна охопити навіть простий перелік основних пам’ятних подій  міста. Тому постаралася просто згадати ті факти, які знають всі лубенчани.

  • Анна Порядинська
    5 | 2

    «Норвегія, або Все, що я знаю про воду» (Частина 1)

     © Анна Порядинська

    Вже знайомий Вам мандрівний дует хамона з мелоном цього разу трансформувався у тріо та взявся досліджувати нові краї на предмет пошуку земного раю.Абсолютно правдива історія про те, що без води і не туди, і не сюди... 

  • 5 | 4

    Ічері-Шехер – місто в місті«Ічері-Шехер – місто в місті»

     © Тетяна Белімова

    Можна собі лишень уявити зараз, як все було. Спека – усі 40º, з-за рогу, роззираючись навсібіч, виходить актор Юрій Нікулін в обов’язковому для туристів із Союзу піджаку (бо ж «обліко моралє!»), його нога зслизається на зовсім невипадковій шкірці банану, звучить цілком щире «чорт забирай!» (та сама сакраментальна фраза, яка так зле пожартувала із героєм Нікуліна!), і одразу ж по тому лунає команда: «Стоп мотор! Знято!». Це Стамбул? Це не Стамбул! Це – Ічері-Шехер!

  • 5 | 5

    Баку-Бачі – місто нічних вогнів«Баку-Бачі – місто нічних вогнів»

     © Тетяна Белімова

    Кіч – воронячий смак – стилістичний перебір – естетичне пересичення – стилізація під Дубаї? Все так і не так водночас. Це – Схід, і будь-яка надмірність (надмірність і пересиченість з точки зору європейця) – тут не лише норма, а й бажана заданість життя. Вразити – оглушити – ошелешити – здивувати – зачудувати – ось те єдине правдиве бажання, яке визначає естетичну парадигму бакинського нічного пейзажу. Ми, і я, як жінка, у першу чергу, - вражені! Нас, як кажуть у народі, НАКРИЛО!

  • 5 | 4

    Там, де нас нема«Там, де нас нема»

     © Тетяна Белімова

    Азербайджан не належить до популярних туристичних маршрутів. Принаймні, поки що не належить. Це відчуваєш ще у Борисполі, коли оголошують посадку на рейс «Київ – Баку», і пасажиропотік спрямовується до останніх, котрі, власне, розділяють летовище від аеровокзалу, шлюзів. Ти із подивом помічаєш, що сам-один (і декілька твоїх супутників) чи не єдиний тут, на борті літака, представник Неньки – України (і загалом представник – іноземець стосовно Азербайджану), а всі решта відлітаючих – це ті, які хочуть повернутися на свою історичну Батьківщину. По прильоті так само помічаєш, що інформації англійською майже немає (не зважаючи на досить недавнє Євробачення), але на щастя, російську тут ще не забули, тож жодних проблем на паспортному контролі не виникає. Спеціальної візи для перебування на території Азербайджану до тридцяти днів не потрібно, тож без жодних перешкод в’їжджаєш на Схід. Гей, Сходе, ми таки дісталися до тебе!

Анотація до розділу «Мандрівки та туризм»