Чи варто забороняти матюки в літературних текстах?
Одне з найбільш контроверсійних питань, яке раз по раз спливає на повістці дня. Матюки в поезії та прозі: тихеньке за чи категоричне проти?
Пересічний читач/автор ділиться на дві категорії. Тих, які прагнуть отримати суто естетичне задоволення від прочитаного/написаного і тих, які прагнуть автентичності. Перші (ідеалісти) вважають, що побудувати кращий світ можна приховавши від читачів все, що паплюжить і ламає чарівну гармонію Едемського саду, в який має перетворитись довколишній світ. Другі (прагматики) в сад не вірять і намагаються отримати 100% картину того, що було, щоб отримати новий практичний досвід. Перші хочуть читати про свої мрії, а другі - знати правду і вимагають від автора називати речі своїми іменами. Перші найчастіше ведуть розмірене, легко прогнозоване, правильне життя, другі - активні, авантюрні і позбавлені жодних ілюзій.
Мат по своїй суті річ безглузда, але прагматична. Дивно, але він покращує сприйняття інформації. Відкриває потаємні чакри і мобілізіє учасників діалогу. Сам неодноразово помічав, як несподіваний мат фокусує увагу співбесідника на потрібних деталях і переконує швидше ніж 150 слів з словника Грінченка. Більшість ділових/активних людей частенько лається і Ви обовязково почуєте лайку там, де люди перебувають в зоні підвищеної стресовості (на будівництві, виробництвах, засіданнях урядовців тощо).
Там, де мова йде про питання життя чи смерті, лайки надзвичайно багато. Тому місця бойових дій чи армія неможливі без матюків, як би цього не прагнули читачі-романтики та філологи-ідеалісти.
Особисто я байдужий до матюків взагалі і літературі зокрема, але проти категоричних заборон. Кілька матів в контексті не мають зупиняти Вас від ознайомлення з запропонованим текстом, бо в ньому може бути про справжнє життя набагато більше ніж в улюбленій пісенці про вітер, який дмухає з моря. І я не розумію тих, в кого починаються естетичні припадки та особиста неприязнь до авторів, які вмотивовано використовують матюки у своїх текстах для дорослих 18+. Зрозуміло, що підростаюче покоління варто максимально відмежувати від лайки і постійно доводити її безглуздість на конкретних прикладах, але якщо зосередитись на суто цій стороні справи і вбачати користь в забороні всього всім заради світлої мети, то будь-яку дитину варто відгородити і від Олівера Твіста, і від Гаррі Поттера, і від героїв Толкіна, бо немає жодної гарантії, що в житті вона не скористається досвідом паскудних персонажів. І взагалі від усього, де є дві протилежні точки зору. Невже так однозначно, що чисельні сцени насилля в дитячій літературі менш шкідливі для юної психіки ніж лайливі слова на вустах одного з персонажів. Давайте копати глибше і забороняти щодня трошки ще щось.
Ключовим аргументом проти матів є величезна кількість шедеврів світової літератури без оних, якими не перестають захоплюватись і через століття. Але міняється час, міняються люди, міняється епоха і ось ми уже зачитуємось витвором пера Сергія Лойка "Аеропорт", де, судячи з чисельних відгуків (ще не читав), лайка - невід`єна частина атмсофери. Бо це достоврно, бо це правдиво, бо це сучасно і це загострює наші відчуття до критичного співпереживання героям. Невигаданим сильним персонажам з дорослого життя. І лайка, як не крути, нічого не псує.
Недоліків такого (лайливого) підходу у своїй творчості, теж немало. На кону стоятиме Ваша репутація. Кільканадцять творів в відвертому жанрі затаврує Вас як автора-маргінала або наслідувача Квентіна Тарантіно чи Леся Подрев`янського. Ваші тексти категорично не сприйматиме абсолютна більшість читаючого старшого покоління, яке в усі часи вирізняється консерватизмом та дбає про мораль. Друковані видання та інтернет-ресурси (наш не виняток) будуть регулярно відфутболювати Вашу писанину. Ваш творчий доробок ніколи не вивчатимуть в школах і не зачитуватимуть уривки на національному радіо. Якщо Вас, як автора, це влаштовує, напевно варто ризикувати. Зрештою, якщо Ви будете цікаві, а не розписуватиме лайку заради лайки, Вас все одно знайдуть і прочитають розумні, неординарні люди, бо геть зіпсовані, яких Ваші тексти могли б зіпсувати ще більше, не читають взагалі.
Ось така вузенька точка зору на фундаменальну проблематику, яка певно ж потребує доповнення... ну і, ясна справа, матюкатись чи не матюкатись кожен вирішує сам....
