10.01.2016 16:26
лише 18+
947
    
  6 | 7  
 © Суворий

Чи варто забороняти матюки в літературних текстах?

Одне з найбільш контроверсійних питань, яке раз по раз спливає на повістці дня. Матюки в поезії та прозі: тихеньке за чи категоричне проти?

Пересічний читач/автор ділиться на дві категорії. Тих, які прагнуть отримати суто естетичне задоволення від прочитаного/написаного і тих, які прагнуть автентичності. Перші (ідеалісти) вважають, що побудувати кращий світ можна приховавши від читачів все, що паплюжить і ламає чарівну гармонію Едемського саду, в який має перетворитись довколишній світ. Другі (прагматики) в сад не вірять і намагаються отримати 100% картину того, що було, щоб отримати новий практичний досвід. Перші хочуть читати про свої мрії, а другі - знати правду і вимагають від автора називати речі своїми іменами. Перші найчастіше ведуть розмірене, легко прогнозоване, правильне життя, другі - активні, авантюрні і позбавлені жодних ілюзій.

Мат по своїй суті річ безглузда, але прагматична. Дивно, але він покращує сприйняття інформації. Відкриває потаємні чакри і мобілізіє учасників діалогу. Сам неодноразово помічав, як несподіваний мат фокусує увагу співбесідника на потрібних деталях і переконує швидше ніж 150 слів з словника Грінченка. Більшість ділових/активних людей частенько лається і Ви обовязково почуєте лайку там, де люди перебувають в зоні підвищеної стресовості (на будівництві, виробництвах, засіданнях урядовців тощо).

PlayVideo YouTube

Там, де мова йде про питання життя чи смерті, лайки надзвичайно багато. Тому місця бойових дій чи армія неможливі без матюків, як би цього не прагнули читачі-романтики та філологи-ідеалісти.

Особисто я байдужий до матюків взагалі і літературі зокрема, але проти категоричних заборон. Кілька матів в контексті не мають зупиняти Вас від ознайомлення з запропонованим текстом, бо в ньому може бути про справжнє життя набагато більше ніж в улюбленій пісенці про вітер, який дмухає з моря. І я не розумію тих, в кого починаються естетичні припадки та особиста неприязнь до авторів, які вмотивовано використовують матюки у своїх текстах для дорослих 18+. Зрозуміло, що підростаюче покоління варто максимально відмежувати від лайки і постійно доводити її безглуздість на конкретних прикладах, але якщо зосередитись на суто цій стороні справи і вбачати користь в забороні всього всім заради світлої мети, то будь-яку дитину варто відгородити і від Олівера Твіста, і від Гаррі Поттера, і від героїв Толкіна, бо немає жодної гарантії, що в житті вона не скористається досвідом паскудних персонажів. І взагалі від усього, де є дві протилежні точки зору. Невже так однозначно, що чисельні сцени насилля в дитячій літературі менш шкідливі для юної психіки ніж лайливі слова на вустах одного з персонажів. Давайте копати глибше і забороняти щодня трошки ще щось.

Ключовим аргументом проти матів є величезна кількість шедеврів світової літератури без оних, якими не перестають захоплюватись і через століття. Але міняється час, міняються люди, міняється епоха і ось ми уже зачитуємось витвором пера Сергія Лойка "Аеропорт", де, судячи з чисельних відгуків (ще не читав), лайка - невід`єна частина атмсофери. Бо це достоврно, бо це правдиво, бо це сучасно і це загострює наші відчуття до критичного співпереживання героям. Невигаданим сильним персонажам з дорослого життя. І лайка, як не крути, нічого не псує.

Недоліків такого (лайливого) підходу у своїй творчості, теж немало. На кону стоятиме Ваша репутація. Кільканадцять творів в відвертому жанрі затаврує Вас як автора-маргінала або наслідувача Квентіна Тарантіно чи Леся Подрев`янського. Ваші тексти категорично не сприйматиме абсолютна більшість читаючого старшого покоління, яке в усі часи вирізняється консерватизмом та дбає про мораль. Друковані видання та інтернет-ресурси (наш не виняток) будуть регулярно відфутболювати Вашу писанину. Ваш творчий доробок ніколи не вивчатимуть в школах і не зачитуватимуть уривки на національному радіо. Якщо Вас, як автора, це влаштовує, напевно варто ризикувати. Зрештою, якщо Ви будете цікаві, а не розписуватиме лайку заради лайки, Вас все одно знайдуть і прочитають розумні, неординарні люди, бо геть зіпсовані, яких Ваші тексти могли б зіпсувати ще більше, не читають взагалі.

Ось така вузенька точка зору на фундаменальну проблематику, яка певно ж потребує доповнення... ну і, ясна справа, матюкатись чи не матюкатись кожен вирішує сам....

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 27.09.2016 09:03  роман-мтт => © 

однозначно: забороняти мат, лайку, будь-які обсцентні слова - це тупість. життя від того менш лайливим не стане. І підзадовбали різні "принцеси, що не какають", "хлопчики-дзвіночки" і інша публіка, яка непритомніє не тільки від пригадування в голос, а взагалі від думки, спогадів, художніх образів, починаючи зі слова "срака" і всім набором статевих органів не тільки людини, а і тварин, та й іншопланетян до купи.
авторе, далі не до вас особисто адресовано, далі - все про захист мату та лайки.
1. багато хто не розуміє, що емоції іноді просто не можна висловити іншим чином, як відверто вилаятися - навіть без мату, або є ще варіант - просто почати бити людину.
2. багато хто страждає на таке захворюванння як невідверта сором`язливість, потайки отримуючи задоволення від лайки (і там обсцентна лексика - тільки початок великого списку паталогій).
3. дех-то в наслідок певного рівня розвитку взагалі не розуміє нормальних слів. давайте їм заборенемо спілкуватися з нами, і повірте, коли прийде час вичищати забиту каналізацію - до вас ніхто не прийде, ви самі матюкуватиметесь як останній портовий вантажник в Адесі чи будівельник в Києві. З вами теж перестануть спілкуватися.
4. в американській літературі письменники матюкаються і лаяться на сторінках своїх книг - американці читають, жіві наче. Нам же сором`язливі перекладачі видають рафіновані переклади.
5. хто не матюкається - киньте в мене камінь. Чекайте-чекайте, розігналися... а ви взагалі розумієте, що таке матюки, пам`ятаєте їх назви? Отож: подумки, але все одно проскакують ті слова в голові! :))))
дякую за можливість висловитися!

 01.05.2016 16:03  Гаврищук Галина => © 

Тактовна провокація

 07.04.2016 07:58  Ігор Рубцов => © 

Я з тих, хто категорично проти. І книжка Лойка, яку я також маю і читав - одна з багатьох книжок про війну. А ті числені книжки, не маючи в собі жодного ненормативного слова, не втрачають якості, якщо вони насправді написані талановито. На жаль, я не дам читати "Аеропорт" своїм дітям і не порекомендую друзям. Навіть дещо з творів Василя Шкляра я ніколи не запропоную дітям тільки тому, що там вживано слова, про які Святе Письмо каже: "Нехай жодне гниле слово не виходить із твоїх уст". Навряд чи я прикрасив би твір, описуючи діалог у тій формі, яку я чув на вулиці, коли у приятельській розмові один оповідає другому, як він втомився на роботі і там звучить довга тирада, на кшталт:"Мене, б.., з.., с.., б.., оті б.., йо.., б.., н..!" Народна мова? То що, будемо вчити у школах її? Талановиті люди пишуть романи, які могли би потрапити до шкільних хрестоматій. Але у них є мати. Чи тепер взагалі не існує термін "мати", а є тільки "хрестомати"? Знаєте, навчити людину чомусь хорошому важче. Погане саме прилипає до неї. Тому, йдучи вулицею, ми постійно чуємо навколо себе мат. Він вже став звичайною розмовною мовою, а серед молоді й поготів. Вони спеціально гучно матюкаються. Чи це у них процес самоствердження? І хіба їм закинеш? Вони говорять те, що читають у книжках, чують з телевізору. Та ні, друзі, мова - одна із складових моралі. А мораль у нас чим далі, то нижче.

 01.04.2016 21:10  Наталия Яценко-Мельник => © 

:) То все фарисейство. Лайливе слово - жирний знак оклику у мові (звісно, в міру) Де раніше була ця стаття? В моїй першій збірці був один-єдиний вірш з матюком. До речі, мій улюблений. І мені перекрили дорогу...Оті самі фарисеї, що на публіці кривлять ніс. а вдома вільно спілкуються матами.

 12.01.2016 21:53  Ем Скитаній => © 

поставив чудово! - бо все сказали...спізнився (далі йде нецензурне слово)...

 11.01.2016 10:42  © ... 

Всім дякую... Даний текст насправді був суто тестовий під нову рубрику і скомпонований так, щоб вцілому нічого не пропагандувати і одночасно не заперечувати. Хотілося побачити чи можлива відсторонена дискусія між учасниками на провокативні теми. Дивно лише, що ніхто не висловив свого категоричного фе та не запідозрив автора в непорядності... Для цього були всі підстави... Ще раз дякую за коректність при висловленні точок зору.

 11.01.2016 00:32  Марієчка Коваль => Каллистрат 

Зате як витончено прозвучало)

 11.01.2016 00:08  Олег Буць => © 

а як зважати на те, що без мату в житті ніяк, і тому - треба чи не треба - він має бути в творах, так давайте і інші прояви життя будемо докладно описувати! наприклад, як сантехнік приходить, а вдома сама господиня!)) та гарно так, з подробицями! дас іст фантастіш! - о, я, я!))
або якийсь негативний персонаж в туалет заходить, сідає... а далі - все описуємо, із потугами, із звуками, із запахами... а потім, як на негативних руку наб"ємо, можна перейти і до позитивних... аби ніхто не думав, що вони завжди квітами пахнуть.
причому, сам я вважаю, що часом матюжком так і хочеться десь щось приправити! але! саме приправити. як сіллю, перчиком, лавриком. тоді буде самий смак!))

 10.01.2016 23:58  Олег Буць => © 

А те, що на війні, і, взагалі, в будь-якій екстремальній ситуації не до розшаркувань - це всім ясно. але писати все слово в слово, бо то правда... ось вірш, фронтовий, з 44-го року. дуже коротко сказано, що без мату в атаці ніяк. але - як сказано! Це - микола старшинов. до речі, він потім написав "тише, я прошу вас, только тише, голуби целуются на крыше..." хто пам"ятає, той зрозуміє, якого рівня була ця пісня.

.

Ракет зеленые огни

По бледным лицам полоснули.

Пониже голову пригни

И как шальной не лезь под пули.

.

Приказ: «Вперед!»

Команда: «Встать!»

Опять товарища бужу я.

А кто-то звал родную мать,

А кто-то вспоминал – чужую.

Когда, нарушив забытье,

Орудия заголосили,

Никто не крикнул: «За Россию!..»

А шли и гибли

За нее.

 10.01.2016 23:53  Олег Буць => © 

працюю в середовищі іноземців - середніх азіатів. вони розмовляють своєю, матюкаються російською. цікаво звучить. часом усе розумієш)). одного разу запитав: у вас що - своїх матів нема? є - відповідають - але якби хтось щось сказав на мою маму по-нашому, я би його вбив. а руский мат... ну, для них приблизно так само сприймається, якби ми через слово казали "фак", "шіт", "шайзе" чи ще щось. і зрозуміло, про що мова, і матюкнувся, і вухо не зачепило. як при союзі деякі письменники, котрі не хотіли писати правду про радянську дійсність, писали її про закордонну)). хто хотів - між рядками вгадував. приклад - "17 миттєвостей весни" юліана семенова. там так гарно описується тоталітарний устрій держави, засилля нсдап і гестапо!))) розумному будо досить))

 10.01.2016 23:29  Марієчка Коваль => © 

ну, я про грубі матюки. ви розумієте: лярва, сучка і все нижче і нижче до ... щось таке українське, наприклад, "щоб ти здох" лайкою не вважаю)

 10.01.2016 23:24  Марієчка Коваль => © 

я постаралася впихнути себе в першу категорію, хоча кілька матюків влізли разом зі мною :) Аби в саду скучно не було. Я - за справжню і якісну лайку! Хоча такі твори читати уважно і коментувати не буду. Цікава була ваша думка. Дякую)

 10.01.2016 23:20  Марієчка Коваль => Каллистрат 

так, хороші думки у вас. Уже вкотре цікаво читати) одне. якщо письменник просто списує з людей їхню говірку, то вже не потрібно щось адаптувати... якщо з голови пише, то зрозуміло... криво в будь-якому випадку вийде.

 10.01.2016 17:25  © ... => Каллистрат 

тверезі думки... поділяю

 10.01.2016 17:13  © ... 

У нас новий розділ Питання-відповіді. Будемо намагатися відверто відповідати на складні питання, ділитися власним баченням та шукати відповіді гуртом. Можливо новий формат стане корисним і приживеться на проекті...

 10.01.2016 16:40  Каранда Галина => © 

О! Якщо лайка заради епатажу (мов, от який я незалежний і сміливий автор, і плюватиплювати на вас всіх хотів) - це однозначно відштовхує. якщо для показу дійсності - то куди ж без неї.. .
А в житті - терпіти не можу, коли матюки для зв`язки слів і коли у ставленні до людей. У ставленні до ситуації підтримую...