Моя улюблена тварина
Моя улюблена тварина – це мій рудий, як сонячний промінчик, котик на ім`я Мурчик. Я пам`ятаю той перший день, коли принесла його додому морозним листопадовим днем. Він був маленьким тремтячим комочком, котрий пригрівся у мене на грудях. Тоді я його і полюбила всім своїм дитячим сердечком.
Спочатку він боявся і відмовлявся їсти. Але це й не дивно, адже його забрали зі знайомого місця, від улюбленої мами кішки і принесли в абсолютно невідому квартиру. Але завдяки моїй щирій любові і дбайливості всіх моїх домочадців, через кілька днів він почав їсти і досліджувати своє нове житло. А через пару тижнів став повноправним членом нашої сім`ї, який знав, що в цій новій незнайомій квартирі він придбав кохану сім’ю.
Його улюблене заняття – це сидіти під плитою або біля теплої батареї, згорнувшись клубочком, так він вбирає в себе тепло, яке потім дарує нам. Укладається на наш животик або коліна і засинає, зігріваючи краще, ніж сама тепла ковдра. А виспавшись, починає бігати по всій квартирі, тупаючи своїми крихітними лапками так, що здається, нібито біжить ціле слоненя.
А як він любить гратися – це словами не передати. Фантик, пухнаста ниточка, шарудить обгортка – все незмінно привертає його увагу і змушує здійснювати немислимі трюки, аби добути собі цю бажану іграшку. Та й за своїм хвостиком не проти поганятися, адже так само хочеться вкусити себе за нього, тому і бігає колами ...
Але найбільша радість для Мурчика – це відкритий холодильник. Тільки-но він чує знайомий звук, тут же кидає всі справи і біжить до нього швидше вітру. Адже в холодильнику неодмінно буде якась смакота, без якої йому ну ніяк не обійтися. А вже якщо вся сім`я сидить за столом, то він важливо буде виходжати поряд і віддано заглядати в очі з таким зворушливим видом, що не дати йому ковбаску або котлетку буде здаватися просто злочином.
Тільки що б не робив Мурчик, він знає, ми його дуже любимо і готові пробачити будь-які витівки, і за це платить нам взаємністю з усією щирістю, якої іноді так не вистачає звичайним людям.