Весна
Залишилися позаду короткі похмурі зимові дні. Скінчилася хуртовина, заметіль і ... смуток.
Яскравіші, веселіші стають сонячні золоті промені. На небі хмари яскраво-білого кольору, схожі на клуби диму. Значно збільшився день. Починається танення снігу. Крапельки, що падають з даху, шумно дзвенять і виблискують на сліпучому сонці. На річках тріскається лід, ламаючись на окремі брили, поступово руйнуючись і занурюючись в біжучі весняні струмки.
У місті метушаться і гогочуть горобці. А на лісових галявинах вже лунають пташині співи. Виспівують синиці, перелітаючи з гілки на гілку. Дзвінко, весело відстукує гімн весни дятел. В кінці березня починається приліт крилатих гостей – граків, шпаків, жайворонків. Відпочивати їм ніколи – починається будівництво будиночків-гнізд. Далеко чути їх гучний радісний крик.
Набухають бруньки на деревах. Подекуди з`явилися проліски, зацвітає мати-й-мачуха. На всю красу розпушилась верба. На галявинах з`являється перша смарагдова трава.
У дрібних калюжах прокинулися, але ще мовчазні, жаби. Ожили мурашині колонії. В повітрі починають кружляти мухи та жуки. На рослинах незабаром закрутяться метелики, танцюючи танець життя і весни.
Прокидаються від зимової сплячки звірі. Виходять з барлогів виспавшись ведмеді, ведучи за собою незграбних ведмежат. З-під купи листя вилазять їжаки. Навесні білки, лисиці, зайці линяють, міняючи свій гардероб на більш легкі шубки.
Все навколо перетворюється. Повітря наповнене п`янким ароматом щастя, любові, надії. На обличчях людей все частіше з`являються посмішки, все голосніше чується пустотливий сміх дітвори.
Хочеться творити, сподіватися, вірити, радіти. Поринути в юність матінки-природи, закарбувати в пам`яті захоплююче відродження життя! Адже навесні найбільше відчувається гармонія – з собою, з оточуючими, з природою.